Залежність частоти гіпотензії від спортивної майстерності, стажу, тренувального періоду і спрямованості тренування дала підставу деяким авторам розцінювати гіпотензію у спортсменів завжди як показник високої тренованості, ігноруючи можливість існування її патологічних форм [Абрамович Д. Р., 1964, і ін]. З іншого боку, з'явилися роботи, у яких всяка гіпотензія у спортсменів розцінювалася як патологічна.
В даний час доведено, що група спортсменів з гіпотензією неоднорідна, і поряд з фізіологічної гіпотензією в ній зустрічаються її патологічні форми.
Порівняльний клініко-статистичний аналіз групи спортсменів різних спортивних спеціалізацій з гіпотензією і повністю аналогічної (за статтю, віком, спортивної спеціалізації, спортивної майстерності і т. п.) групи спортсменів з нормальними величинами артеріального тиску (за 987 осіб у кожній групі), проведений у нашій лабораторії М. Я. Левіним (1967), показав, що ці групи багато в чому відмінні один від одного.
Якщо припустити, що гіпотензія у спортсменів завжди є проявом високої тренованості, то при порівнянні цих двох груп слід було б очікувати, що за станом здоров'я і ряду інших ознак перші будуть більш повноцінні, ніж другі. Однак виявилося, що спортсмени з гіпотензією у багато разів частіше пред'являють різні скарги і хворіють так званими простудними захворюваннями, серед них втричі більше осіб з вогнищами хронічної інфекції, у них частіше виникає стан перетренованості і т. д. Крім того, з'ясувалося, що спортивні результати у спортсменів з гіпотензією поліпшуються повільніше, ніж у спортсменів з нормальним тиском, реакція серцево-судинної системи на фізичне навантаження гірше і т. п. На ЕКГ частіше визначаються негативні зміни після навантаження і різні порушення ритму.
Таким чином, виявилося, що стан здоров'я у групи спортсменів з гіпотензією істотно гірше, ніж у групи спортсменів з нормальним тиском. Оскільки їх відрізняє тільки рівень артеріального тиску, ці клінічні відмінності слід пояснити його впливом.
На підставі цих даних, може створитися враження, що гіпотензія у спортсменів завжди є патологічним проявом. Однак цьому суперечить те, що гіпотензія частіше зустрічається у спортсменів з великим спортивним стажем, з високою спортивною майстерністю, в основному в тренувальному періоді, і на неї впливає спрямованість тренувального процесу.
Аналіз літературних даних та клінічне обстеження великого числа спортсменів з гіпотензією дозволяють стверджувати, що серед спортсменів зустрічається як фізіологічна гіпотензія, що є показником стану високої тренованості, так і гіпотонічна хвороба і вторинна гіпотензія, яка може бути наслідком наявності вогнищ хронічної інфекції, або виникати в результаті перевтоми. У невеликому числі випадків у спортсменів має місце постійна гіпотензія, яка не залежить від стану тренованості і тренувального періоду, але також носить фізіологічний характер (фізіологічна гіпотензія за класифікацією Н. С. Молчанова).
Фізіологічна гіпотензія як показник високої тренованості спортсмена має минущий характер і з'являється тільки в стані спортивної форми, в основному в тренувальному періоді. З погіршенням стану тренованості артеріальний тиск у цих спортсменів у більшості випадків підвищується і встановлюється на нижній межі норми.
Таким чином, у спортсменів зустрічається своєрідний вид фізіологічної гіпотензії, який ми назвали гіпотензією високої тренованості. Тому в загальноприйнятій класифікації гіпотензії Н. С. Молчанова фізіологічну гіпотензію слід розділити на 2 види: постійну, властиву даній особі, і минущу гіпотензію спортсмена як показник високої тренованості.
Питання про правильної клінічної оцінки гіпотензії у спортсменів має не тільки теоретичне, але і практичне значення, так як в залежності від її генезу лікар повинен вирішувати питання про подальшу спортивної діяльності. Однак нерідко клінічне обстеження наштовхується на цілий ряд труднощів при диференціальній діагностиці різних форм гіпотонічних станів у спортсменів. Все ж ретельно зібраний як медичний, так і спортивний анамнез і детальне клінічне обстеження з аналізом характеру скарг та виявленням вогнищ хронічної інфекції дозволяють провести диференціальну діагностику між чотирма основними формами гіпотензії у спортсменів. Величезне значення в диференціальній діагностиці різних форм гіпотензії має комплекс спеціальних функціональних проб.
