Із сказаного видно, що поведінка людини зазвичай є результатом взаємодії декількох сил: вони можуть послаблювати або потенціювати один одного, вступати в супідрядні взаємини. Одні тенденції є більш загальними, вищими, діють опосередковано, інші мають безпосередньою спонукальною силою. Становлення людини супроводжується, як правило, формуванням певної ієрархічно організованою особистісної структури. Багато що визначається спрямованістю особистості або тим, на якому рівні лежать домінуючі ціннісні орієнтації. Таким рівнем може бути егоцентричний рівень, коли, наприклад, виховання підмінялось реалізацією індивідуальних запитів і претензій, відсутня співвідношення своїх і суспільних потреб. Їм може бути груповий або більш високий - колективістський рівень. Далі можливо, що головні особистісні орієнтації можуть знаходитися і на умовному загальнолюдському рівні. Це вищий рівень.
Вживання алкоголю є свого роду випробуванням для особистості та організму людини. У свою чергу, нерідко пияцтво є індикатором неспроможності в якій-небудь з сфер людських (моральної, психологічної, организменной і т. д.). Аж ніяк не безпідставно поширене твердження про те, що розвиток алкоголізму пов'язано з моральними вадами питущого. Дійсно, у значної частини людей витоки пияцтва можуть лежати в асоціальних установках особистості, його низьких моральних критеріях, свого роду недорозвиненні його рівня особистості. Якщо ж недостатньо сформовані позитивні ціннісні орієнтації особистості, то їх місце займають негативні інтереси більш низького порядку. Серед них, звичайно, знайдеться місце і для алкоголю.
Асоціальна особистість може не дотримуватися морально-етичних норм і цінностей суспільства, легко втягується у неприйнятні для суспільства форми діяльності. По більшій частині сам характер такої поведінки (ухилення від суспільно корисної праці, дармоїдство, кримінальна поведінка та ін) в якості неодмінної умови включає вживання алкоголю. Духовна нерозвиненість, втрата або відсутність вищих інтересів призводять до езопової спрямованості особистості. Алкоголь як би закріплює перехід людського існування в тісний світик біологічних, фізіологічних потреб, вибратися з якого зовсім непросто. Стало бути, особистість асоциальную, соціально незрілу, з нерозвиненими вищими потребами, езопової або вузькою груповий спрямованістю можна розглядати як схильну до розвитку алкоголізму.
Тому найважливіше значення мають процес виховання людини, формування у нього ідейної і моральної переконаності, орієнтація на участь у досягненні спільних соціальних цілей, вироблення активної життєвої позиції, що виключає будь-яку, пов'язану з алкоголем діяльність. Це один з важливих і надійних шляхів профілактики алкоголізму.
У той же час стверджувати, що це єдиний напрямок профілактики алкоголізму, було б неправильно. Схильність до споживання алкоголю може спочатку розвиватися і базуватися на особливостях характеру, психіки в цілому. Можлива також і алкогольна «вразливість» організму людини. (Для порівняння варто згадати добре відомий факт: при формуванні алкоголізму у щурів частина тварин відразу ж виявляє перевагу алкоголю воді, починаючи інтенсивно вживати спирт в умовах вільного вибору.) Цілком можливо припустити, що існують і особливо схильні до розвитку алкоголізму варіанти психічного складу людини. Які ж особливості характеру, його психічного складу найбільш небезпечні щодо розвитку алкоголізму? Відповідь на це питання може спантеличити: дуже багато. Справа в тому, що не виявлений якийсь один характерологический тип, особливо схильний до розвитку алкоголізму. Інакше кажучи, алкоголізм може розвинутися практично у представників всіх виділяються в даний час характерологічних типів.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6
