У 1983 р. в Нью-Йорку відбувся симпозіум, присвячений вивченню впливу алкоголю на формування стресу. Учасники семінару констатували різноспрямований дію алкоголю та відсутність у нього переважного антистрессорного ефекту. Психологи вважають, що велике значення мають ефект очікування дії спиртного, що базується на вироблених стереотипів з минулого досвіду, або ж характер інструкції в експериментальній ситуації.
Пропонувалося як основу дії алкоголю розглядати зміну переробки проходить через свідомість інформації на етапах її кодування (Lang, 1983). Зміни, мабуть, складаються в свого роду «відхід» інформації з-під жорсткого контролю свідомості, з-під особистісної цензури. Виникають на базі такої інформації психічні стани мають емоційне забарвлення, відповідну внутрішнім настроєм, внутрішнім потребам індивіда.
Особливості дії алкоголю, про яких говорилося вище, призводять до того, що хворі з різними рисами психічного складу суб'єктивно прагнуть до стану алкогольного сп'яніння як можливості для уявної, тимчасової компенсації різного психологічного стану. При цьому часто вирішуються не реальні проблеми, що породжують психічний дискомфорт, а усувається психічний дискомфорт, викликаний реальними проблемами.
Як вважає К. Р. Сурнов (1982), замість об'єктивних відображень дійсності особи, що вживають алкоголь, задовольняються лише суб'єктивним зображенням реальності. Головна увага тут зосереджується на суб'єктивні, емоційні переживання, зазвичай супроводжують предметну діяльність і порівняно легко досягаються при алкогольному сп'янінні. Це спосіб уявного задоволення потреб. П'ють як би навчаються створювати за допомогою алкоголю потрібний емоційний настрій і потім проектувати його на уявну діяльність в бажаній сфері. Таким чином, та або інша викликає дискомфорт ситуація дозволяється. Хоча дозволяється вона лише на час і тільки в голові питущого. Переступивши через внутрішній конфлікт, він незабаром знову зустрічається з ним. Насправді ж дискомфортні ситуації, від яких людина фактично йде, не тільки не вирішуються, але і, навпаки, приймають все більш критичний характер, накопичуються. Не в силах впоратися з наростаючим при цьому стресом, він знову звертається до алкоголю. Так утворюється один з порочних кіл, складових психологічні елементи механізму розвитку алкоголізму.
Такого роду діяльність питущої людини отримала у психологів назва «ілюзорно-компенсаторна алкогольна діяльність». Суть її в уявному задоволенні потреб шляхом досягнення емоційних станів, відповідних реальному задоволення даних потреб. Питущий перебуває в зоні психічного комфорту незалежно від реальних успіхів. Часті випивки ведуть до наростання алкогольного дефекту людської діяльності. У осіб, що зловживають алкоголем, з'являються і специфічні риси зміни особистості.
Характерно, що перераховані особливості швидко поширюються на всі сфери діяльності питущого індивіда, ведуть до його неспроможності, що в кінцевому рахунку сприяє зміцненню залежності від алкоголю. Пов'язано це з тим, що прагнення до алкоголю поступово починає домінувати, підпорядковуючи собі інші види діяльності, стаючи мірилом їх цінності, а також з тим, що з часом за допомогою алкоголю можливе суб'єктивне сурогатне задоволення чи не будь-якої потреби. По мірі розвитку алкоголізму формується комплекс неспроможності питущого людини.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6
