Всі ще пам'ятають небувало спекотне і сухе літо 1972 р., коли горіли ліси і торфовища. На півночі температура повітря досягала 37° (Мурманськ) 34° (Архангельськ). Такі сильні відхилення від середніх зустрічаються досить рідко: у Москві таке літо випадало всього п'ять раз за сто років, в Ленінграді ще рідше - шість разів за 250 років. Зате невеликі коливання погодних умов з року в рік спостерігаються значно частіше.
Оскільки туризму та відпочинку властива яскраво виражена сезонність, багато в чому пов'язана з погодними умовами, на мінливості погоди варто зупинитися більш докладно. Крім того, для вирішення багатьох завдань, пов'язаних з рекреаційною діяльністю, а також з розвитком «індустрії відпочинку», необхідно знати розподіл комфортних, субкомфортних і дискомфортних погод за місяцями року і мати можливість оцінювати коливання погоди, що відбуваються з року в рік.
Спробуємо за розробленою налги методикою розібратися в мінливості тривалості важливих для рекреаційної діяльності комфортного і сприятливого періодів в просторі і часі. Простежимо для цього, як складалися умови літнього відпочинку і туризму на всій європейській частині Союзу у 1962 та 1964 рр.
Перший вибраний рік (1962) взято як приклад несприятливого, а другий (1964), навпаки, як підвищено сприятливого поєднання погод для літніх видів відпочинку в середній смузі цій території.
Тривалість сприятливого і комфортного періодів залежить від географічного положення, рельєфу району, абсолютної висоти над рівнем моря, а також особливостей циркуляції атмосфери. На півночі Російської рівнини, в Прибалтиці і в Центрі, де зазвичай відзначається дефіцит тепла і надлишок вологи, найбільш цінними для літніх рекреаційних занять є аномально теплі і сухі роки. Інша справа-південно-схід і південь європейської частини СРСР. Тут гідротермічні умови інші і для літнього туризму і відпочинку часто більш прийнятними бувають порівняно більш прохолодні та вологі роки, саме тоді в цих районах частіше зустрічаються комфортні дні.
