Як ми вже писали, Лермітт передбачає існування двох антагоністичних підкіркових центрів - центру сну і центру неспання. На його думку, сновидіння будуть залежати від неповного придушення центру неспання під час сну. У своїй книзі про сновидіннях Лермітт призводить короткий виклад уявлень В. П. Павлова про нервовий механізм сну, але нічого не говорить про те, як ці уявлення могли б бути застосовані для розуміння нервового механізму сновидінь.
Уявлення про підкіркової локалізації і подкорковом походження сновидінь поділяються деякими невропатологами і психіатрами. Останні схильні пов'язувати сферу так званої «підсвідомої» або «несвідомої» діяльності лише з підкорковими областями головного мозку. Сновидіння ж ставляться до такого роду «психічної діяльності. Сновидіння - рід мозкової діяльності, не контролюється свідомістю. Свідомість є функція кори великих півкуль. Однак і в корі широко представлена «підсвідома» діяльність. Останнє підтверджується великим фактичним матеріалом, яким в даний час володіє фізіологія вищої нервової діяльності, * психологія і клініка.
Ми ставимо питання інакше. Що входить у зміст сновидінь за рахунок кори і що за рахунок підкірки? Звідки у кожному даному випадку починаються сновидіння: з кори або з підкірки? Яка роль взаємодії кори і підкірки у виникненні сновидінь? На ці питання ми і постараємося дати відповідь.
Як-то в зв'язку з питанням про подкорковом центрі сну на одній із своїх «середовищ» В. П. Павлов поцікавився: бувають чи ні сновидіння у энцефалитиков (у разі епідемічного енцефаліту)? Відповідь присутніх на засіданні невропатологів М. П. Нікітіна і Е. Л. Вендеровича був абсолютно невизначеним. Немає достатніх даних щодо цього питання.
Наведемо одне випадкове спостереження. Хвора М. (пацієнтка д-ра Б. В. Андрєєва) страждала періодичної сплячкою на ґрунті органічних порушень після енцефаліту. Під час 10-12-денного майже суцільного патологічного сну вона сновидінь не мала, а під час нічного звичайного сну в здоровому стані сновидіння були, і вона їх пам'ятала.
Ми знаємо й інші випадки патологічного сну, наприклад, при нарколепсії, коли сновидіння мають місце (спостереження М. І. Сандомирського). З цих уривчастих спостережень можна зробити якогось висновку.
Роже (1946 р.) вважає, що процес сну поширюється знизу вгору - від диэнцефалона до кори великих півкуль. Про сновидіннях він каже: «Сновидіння можливо, коли сон захоплює диэнцефалон, воно робиться неможливим, коли сном охоплена кора». Ми повинні сказати, що тут має значення глибина сну, захоплюючого кору, екстенсивність та інтенсивність сонного гальмування. По Пиці, кора має істотне значення походження сновидінь.
Розглянемо деякі факти, що характеризують роль кори в цих явищах. При електричному подразненні тих чи інших точок поверхні кори великих півкуль у людей з'являються ілюзії і галюцинації.
Це є прямий доказ того, що ілюзії і галюцинації суть результат збудження коркових нервових клітин.
Ілюзії, галюцинації і сновидіння - не одне і те ж, але мають певну спорідненість між собою (див. далі розділ VIII).
Уявімо собі такий уявний експеримент. Якщо у людини під час сну можна було б провести подібне електричне подразнення точок кори, то, мабуть, це породило б сновидіння. У природних умовах це штучне роздратування замінюється різними збудливими імпульсами, які приходять в кору від зовнішніх і внутрішніх рецепторів, або збудженнями, виникаючими в ній самій при тих чи інших умовах. Цю картину можна було б уявити у вигляді світних точок, то спалахують, то потухающих, в різних місцях на темному тлі загальмованою кори.
* Фізіологічні дані з цього питання будуть нами розглянуті далі у розділі XIII.
