З 1953 р. у нашій країні застосовуються препарати келлина (Б. В. Ясинський, 1959). Велике поширення отримали екстракт марени красильної, келлін, оліметін, авісан, бензацин, но-шпа, галидор та ін. Шляхом застосування лише медикаментозної терапії І. А. Флеровский (1965) з 706 хворих з каменями сечоводів домігся відходження їх у 590. 116 хворих були піддані операції (16,4%), у 5 осіб камені були видалені екстрактора.
У клініці урології Ленінградського Гидув призначення медикаментозних препаратів було складовою частиною комплексної терапії каменів сечоводів. По суті абсолютно всі 712 хворих, яким застосовували неоперативні методи лікування, отримували медикаментозні препарати. Якщо хворий поступав в порядку невідкладної допомоги з нападом болю, то спочатку призначалися препарати для купірування ниркової коліки: з болезаспокійливих засобів - ін'єкції пантопон або промедолу, спазмолітичних - атропіну, платифіліну або папаверину. При відсутності ефекту деяким хворим вводилася «літична» суміш (платифілін 0,2% - 1,0 + промедол 2% - 1,0 + димедрол 1% -1,0 внутрішньом'язово або папаверин 2%-2,0 + пантопон 2% - 1,0 + аміназин 2,5% -1,0 внутрішньом'язово). Надалі призначалися препарати, дія яких була спрямована на зняття спазму і посилення перистальтики сечоводу. Вже з першого дня, після того як було прийнято рішення видалити камінь неоперативним шляхом, і аж до відходження каменю пацієнт отримував один із препаратів: цистенал (по 7-10 крапель 3-4 рази в день), олиметин (по 1 капсулі 3-4 рази в день), келлін, авісан, но-шпу або галидор по 1 таблетці 4 рази на день. Для стимуляції перистальтики сечоводу призначався гліцерин по 1 столовій ложці 3-4 рази на день або парентерально пітуїтрин.
Враховуючи той факт, що застосування інструментальних методів низведення каменів сечоводів не є безпечним в сенсі загострення запального процесу, що має місце при сечокам'яній хворобі, всім хворим без винятку призначалася протизапальна терапія. З першого дня лікування і протягом деякого часу після низведення конкременту хворі отримували антибактеріальні препарати відповідно з даними бактериограмм. Найчастіше призначався один з наступних препаратів: пеніцилін по 150000 ОД 4 рази на день, нітрофурани по 0,1 3-4 рази, левоміцетин 0,5 4 рази, невіграмон по 1,0 3-4 рази, 5-НОК по 100 мг 4 рази або оксацилін по 0,25 4 рази на день.
З 712 хворих, яким застосовувалася комплексна терапія, камені були зведені у 628 (88,2%) осіб. Завдяки відмові від застосування форсованої тракції захопленого петлею каменю і інтенсивного протизапального лікування загострення пієлонефриту спостерігалося лише у 35 (4,9%) осіб.
