За даними Б. Н. Зайцева, з усіх відомих антибіотиків тетрациклін найбільш сприятливо діє на пульпу, не викликає токсичного впливу, всі інші в тій чи іншій мірі небайдужі для неї. В цілях оберігання пульпи від додаткових несприятливих впливів антибіотиків потрібно користуватися тетрацикліном. Не позбавлене сенсу застосовувати для збереження пульпи тетрациклін разом зі стероїдними препаратами (гідрокортизон), попереджаючи ускладнення.
Місцеве застосування сульфаніламідних препаратів пов'язане з виникненням побічних явищ. Втирання паст з сульфопрепаратов при підвищеній чутливості зубів може супроводжуватися появою свербіння ясен, набряклості ясенного краю і міжзубних сосочків.
Небайдужі для тканин сульфаніламіди, якщо вони застосовуються разом з антибіотиками тетрациклінової групи. При цьому можуть довго триматися набряклість тканин, хворобливі, а іноді і запальні явища (по типу холодних абсцесів).
Щоб уникнути зазначених ускладнень антибіотики в лікуванні захворювань зубів і навколишніх тканин потрібно застосовувати раціонально, за суворими показаннями і не допускати шаблону. Надмірне застосування антибіотиків часто не дає належного ефекту і може скомпрометувати метод.
В даний час антибіотики при відповідних показаннях замінюють стероїдними препаратами. До помилок відноситься, коли після впливу на пульпу камфорофенола або миш'яковистої пасти починають застосовувати антибіотики, які при цьому вже не чинять ніякої дії. Потрібно відзначити, що антибіотики несумісні з концентрованими сильнодіючими хімічними речовинами.
Помилки можуть виникати при застосуванні деяких давно відомих ліків при лікуванні зубів. Великий арсенал сильнодіючих речовин для лікування зубів, які застосовувалися протягом багатьох десятиліть, сприяв виникненню вже певних ускладнень, причому невміле користування ними призводило до помилок, які тягли за собою важкі наслідки: некроз кістки, стоматити, поразка періодонта, загальні отруєння, формування одонтогенних вогнищ. Найбільша кількість ускладнень викликає застосування розчину формаліну. Залишення розчину формаліну в зубі, особливо введення його за верхівку кореня, супроводжується вираженою реакцією з боку періодонта і навколишніх тканин. Формалін викликає дегенеративні зміни в періодонті; останні можуть служити причиною симптомів з боку серцево-судинної системи, периферичних нервових закінчень.
М. П. Жаков в експерименті виявив, що знаходження 40% формаліновою пасти в області верхівок коренів викликало у тварин порушення слиновиділення, виразковий стоматит, почастішання серцевих скорочень, задишку. Після видалення зуба всі зазначені явища зникли. На підставі проведених досліджень автор прийшов до висновку, що кожен подразник у зубі, що виник після лікування і пломбування, може бути джерелом довгостроково існуючого патологічного рефлекторного подразнення в організмі і викликати важкі зміни у внутрішніх органах.
В даний час помилковим є застосування міцних кислот і лугів для обробки тканин пародонту та каналів зубів. При введенні їх в тканини, особливо з атиповим будовою клітин, можлива стимуляція росту та малігнізація.
Найбільша кількість помилок трапляється у зв'язку з неправильною оцінкою дії розчину нітрату срібла. Розчини його різної концентрації найчастіше застосовують при лікуванні зубів (обробка зубів з підвищеною чутливістю), лікуванні стоматитів, гінгівітів, заєд. Розчини нітрату срібла вважалися універсальними від усіх хвороб. Однак при аналізі великого поліклінічного матеріалу ми встановили, що у 90% хворих вони застосовувалися без показань і принесли більше шкоди, ніж користі.
