Найбільш старий і широко застосовується метод комплексних оцінок, який використовується для характеристики кліматичних умов будь-якої сфери діяльності і життя людини,- ефективно-еквівалентні температури (ЭЭТ). З ними стикається кожен, потрапивши на пляж будь-якого курорту Радянського Союзу. Вплив погоди на людину цим методом через тепловідчуття визначається досить просто - за поєднанням температури, вологості повітря і швидкості вітру. Простота багато в чому сприяє популярності цього методу. Карти ЭЭТ побудовані як для всієї території нашої країни, так і для її частин.
Недоліком методу ЭЭТ є насамперед те, що застосовувана шкала побудована на основі дослідів, проведених над людьми в закритому приміщенні - в камері штучного клімату. Спроби перенести вимоги, що пред'являються до закритих приміщень, на природну обстановку не увінчалися успіхом, так як на відкритому повітрі на людину діє вся обстановка у цілому з численними взаємодіючими впливами навколишніх природних факторів. Далі - шкала ЭЭТ дає задовільні результати тільки у вузькому діапазоні температур і вологості повітря. При температурі 20-27° ефект вологості перебільшений. Крім того, при користуванні нею не враховується дія сонячної радіації, що у відомих умовах (особливо літніх в південних частинах країни) може бути вельми відчутною. Відомо, що всі розрахунки, зроблені на підставі ЭЭТ, відносяться до нерухомого людині, що неприйнятно, наприклад, для характеристики рекреаційної діяльності, коли людина рухливий.
Просторовий аналіз біокліматичних умов по картах ЭЭТ значною мірою ускладнений великою різницею в межах зон комфорту, прийнятої окремими авторами (нижня межа коливається від 10 до 23°, верхня - від 12 до 30°), та відсутністю фізіологічного обґрунтування цих меж для різних географічних районів.
Е. Б. Лопатіної, Л. А. Чубуковым, Ю. П. Шваревой (1972) карта природно-кліматичного районування СРСР складена по ряду ознак: по типах погоди, прийнятим комплексної кліматології, з циркуляційним умов, за ЭЭТ (для літнього часу), по частоті сильних морозів, тривалості снігового покриву, ультрафіолетової недостатності (для зимової пори року), а також за типами одягу і жител.
О. Р. Назаревский (1974) склав карту оцінки природних умов життя населення нашої країни, на якій, окрім багатьох географічних факторів враховуються геофізичні і кліматичні показники (тривалість дня і ночі, прихід сонячної радіації, термічні і вітрові умови, окремо в літній та зимовий сезони, тривалість періодів зі сніговим покривом, безморозного, опалювального тощо). Автор бере до уваги «ваги» більш ніж 30-ти різних факторів і застосовує бальну оцінку їх дії на людину.
Наведені вище приклади біокліматичних карт цікаві великим охопленням території і значним числом використаних ознак оцінки. Однак вони мають переважно оглядовий характер з-за відсутності чітких фізіологічних обґрунтувань і володіють недоліками застосованого для їх побудови методу комплексної кліматології (формальність у підрозділі на типи погоди, їх фізіологічна необгрунтованість), на що вказують багато вчені-кліматологи (Р. А. Ушверидзе, М. О. Кордзахия, в. І. Русанов).
