Біокліматичні карти складаються також за допомогою методу теплового балансу. У цьому випадку тепловий баланс тіла людини (розрахунковим шляхом) виходить за середніми місячними даними сонячної радіації і метеорологічних елементів. Так побудовані карти зон комфорту для теплого півріччя на території СРСР ленінградськими вченими М. І. Будыко і Р. В. Циценко (1960).
Цей же теплобалансовый метод дозволив Т. Н. Лиопо і Р. В. Циценко (1971), використовуючи ЕОМ, дати оцінку теплового стану людини для всіх місяців року, а крім того, побудувати карти необхідних теплоізоляційних якостей одягу для різних сезонів.
Оскільки всі розрахунки на ЕОМ робилися з середнім місячним (значить, осредненным) величинам метеорологічних елементів, вони не можуть бути прив'язані до дійсному фізіологічного стану людини. Значить, вони можуть дати тільки саме загальне уявлення про потреби людини в певних типах одягу в залежності від кліматичних умов.
Крім того, вчені прийшли до висновку, що отримана зазначеним розрахунковим методом оцінка стану людини в холодну пору року не відповідає наявному в дійсності, так як при такого роду розрахунках недооцінюється швидкість вітру при обліку ізоляційних властивостей одягу і недостатньо правильно визначається теплообмін обличчя і кінцівок з навколишнім середовищем.
А. А. Гербуртом-Гейбовичем, М. С. Горомосовым, В. К. Лицкевичем (1972) дано кліматичне районування СРСР за типами жител, з урахуванням вимог до комфортних умов усередині приміщення. Автори користувалися методами комплексної кліматології, оцінками суворості зимових погод та тривалості опалювального сезону.
Великою глибиною і різносторонністю охоплення різних аспектів життя та діяльності людини з застосуванням об'єктивних фізіологічних показників його теплового стану відрізняються біокліматичні дослідження Б. А. Айзенштата. Автором розроблений оригінальний метод визначення теплового балансу тіла людини, дані об'єктивні методи визначення теплових навантажень на терморегуляторную систему організму. У складеному Б. А. Айзенштатом «Биоклиматическом атласі Середньої Азії» (1973) районування території провадиться на основі врахування теплового режиму людини, який визначається за величиною потовиділення в одиницю часу, тобто напруження терморегуляторних систем організму. В атласі наводяться щомісячні біокліматичні карти, важливі як для оцінки загальних умов життя населення, так і для оцінки режимів праці і відпочинку людини. В ньому містяться, наприклад, карти, що показують суми влагопотерь випаровуванням поту з поверхні тіла людини за першу і другу робочі зміни спекотного південного літнього дня. Вони дають можливість розрахувати частоту необхідних перерв у роботі, під час яких слід йти з жаркого відкритого повітря в приміщення з кондиціонованим повітрям або в прохолодні місця, розташовані в тіні дерев, укриттів, стін поблизу водойм. У таких місцях, за наведеними розрахунками Б. А. Айзенштата, теплові навантаження на організм людини значно знижені. Велика і рекреаційна значущість цих даних, оскільки вони дозволяють складати раціональні режими та розкладу походів і спортивних занять для туристів і відпочиваючих в південних районах європейської та азіатської частин країни, а також визначати період, під час якого необхідно кондиціювання повітря у приміщеннях.
В атласі для місяців теплого періоду року наведені карти ЭЭТ і РЕЕТ (радіаційно-еквівалентно-ефективних температур). При визначенні останніх крім температури, вологості повітря і швидкості вітру враховується також прихід сумарної сонячної радіації, що особливо важливо для південних частин СРСР, де радіаційні потоки, посилюючи відчуття спеки, нерідко викликають у людини стан перегріву.
