Мотиваційний напрям

Деякі автори протиставляють соціальні (комунікативні) мотиви мотивів «втечі» від себе (за аналогією з втечею від свободи, втечею в хворобу і т. п. при неврозах у психодинамічній трактуванні). Р. Едварде з співавт. (Edwards е. а., 1972) показали залежність між типом мотивації і деякими параметрами перебігу алкоголізму. На відміну від комунікативних мотивів, атарактические (пов'язані з ослабленням негативного афекту і втечею від неприємностей) мотиви призводять до більш важкого пияцтва.
Аналогічні дані містяться в роботі американського психолога Дж. Юнга (Jung, 1977). На противагу поширеній поділу мотивів на соціальні та особистісні в даному дослідженні виділяються так звані зрілі і незрілі мотиви вживання алкоголю. Поняття про їх зрілості почерпнуте з області культурних норм. Зрілої вважається культурно нормована мотивація, лежача, наприклад, в основі вживання алкоголю на ювілеях і урочистостях, незрілої - звернення до алкоголю для подолання, наприклад, страху перед соціальною ізольованістю, який, звичайно, теж може бути віднесений до соціальних мотивів, але не є зрілим мотивом, з точки зору соціальних норм і стандартів. На великому емпіричному матеріалі було показано, що від типу первинної мотивації залежить рівень зловживання алкоголем: незрілі мотиви, тісно пов'язані з описаними вище особистісними порушеннями, найбільшою мірою призводять до важких форм зловживання алкоголем.
Отже, передумовою залежності від алкоголю є таке ставлення до його вживання, при якому сп'яніння може сприяти вирішенню глибоко індивідуальних, контрастують з соціальними нормами потреб. Користуючись прийнятою нами термінологією, психічна залежність і її центральний ознака - патологічний потяг до алкоголю на психологічному рівні - формуються з більшою ймовірністю, коли звернення до алкоголю виступає як засіб компенсації будь-якого психологічного дефіциту особистості, дисгармонії характеру, системи відносин, мотиваційної сфери. Інтерпретовані таким чином дані Дж. Юнга підтверджують висловлене припущення про те, що компенсаторна мотивація призводить до найбільш вираженого потягу до алкоголю і несприятливого перебігу захворювання.
Проведений огляд літератури впритул підводить нас до необхідності подальших досліджень мотиваційно-потреб сфери хворих алкоголізмом і ще раз показує, що саме вона є основним предметом вивчення в психології алкоголізму. Аналіз робіт мотиваційного спрямування показав існування дискусійних питань, які потребують теоретичного осмислення та експериментальної перевірки. Центральне місце серед них займає проблема вивчення патологічного потягу до алкоголю як психологічного феномену.
Патологічний потяг до алкоголю (ПВА), таким чином, займає не тільки центральне місце у вивченні алкоголізму як наукової проблеми, але і визначає багато боку патогенетичної діагностики алкоголізму і його лікування: виникнення, розвиток, перебіг, ремісії і зворотний розвиток. Вивчення патологічного потягу до алкоголю може також визначити не тільки стратегію, але й конкретну тактику комплексної терапії цього захворювання, включаючи психотерапію, фармакотерапію, социотерапию, терапію середовищем у широкому сенсі слова. Тому в наступному розділі більш детальному аналізу піддається питання про потягах в нормі і патології, спеціально розглядаються феномен потягу до алкоголю і його роль у формуванні алкоголізму, різні мотиваційні синдроми при алкоголізмі, динаміка потягу до алкоголю, тобто багато з важливих питань, які в цілому можуть бути позначені як психологія потягу до алкоголю.