Велика роль у виявленні осіб, що зловживають алкоголем, і застосування до них заходів медико-соціального впливу відводиться закладам загальномедичній мережі (поліклініки, медико-санітарні частини). Особливе значення в організації боротьби з алкоголізмом набуває діяльність дільничних і цехових терапевтів, які повинні більш активно виявляти осіб, які зловживають алкоголем, на амбулаторному прийомі, при відвідуванні хворих вдома, при обстеженні робітників і диспансерному спостереженні за хворими. Спільно з представниками міліції та громадськості дільничний лікар повинен брати активну участь у здійсненні медико-соціальних заходів впливу в умовах конкретного мікросоціального оточення за місцем проживання, які зловживають алкоголем. Знаючий умови життя сім'ї та взаємини між її членами дільничний лікар є основною фігурою у проведенні профілактичних заходів у сім'ї.
Виникнення і розвиток алкоголізму часто буває сімейним. Особливу увагу на поліклінічному ділянці слід звертати на сім'ю як основне джерело інформації про осіб, що зловживають спиртними напоями. При систематичних выпивках і часті конфлікти у сім'ї у зв'язку зі зловживанням алкоголем цих осіб ставлять на облік як зловживають алкоголем з подальшим медичним оглядом для виявлення ознак алкоголізму.
Успіх боротьби з алкоголізмом в значній мірі залежить від взаємозв'язку та наступності у роботі між основними ланками - психоневрологічними (наркологічними) диспансерами, поліклініками (медико-санітарними частинами), медвытрезвителями і громадськими організаціями.
Проведене нами вивчення діяльності зазначених установ показало, що між ними в багатьох випадках відсутня чітка взаємозв'язок і наступність у виявленні зловживають алкоголем і спостереження за ними. Про це свідчать також і інші літературні дані.
Медвитверезники, через які проходить основний контингент зловживають алкоголем, як правило, повідомляють про них за місцем роботи. Однак зворотна інформація від адміністрації і громадських організацій підприємств та установ про вжиті заходи надходить не завжди. Найчастіше вона має вигляд формальної відписки. За нашими даними, 70,5% обстежених через 2 роки після прийняття до них адміністративних заходів (штраф, затримання, направлення листів за місцем роботи та ін.) продовжували зловживати спиртними напоями і робити антигромадські вчинки. Близько 20% сімей визнали свою безпорадність і не були впевнені в ефективності громадських і адміністративних заходів. У 35% випадків члени сім'ї зловживає алкоголем вважали необхідним проконсультувати його у лікаря, але не знали, як це зробити, оскільки сам він до лікаря звертатися не бажає.
Все це вказує на серйозні недоліки в боротьбі з алкоголізмом і пияцтвом, які поки що в значній мірі залежать від роз'єднаності заходів соціального і медичного впливу на осіб, що зловживають алкоголем.
Спеціальне вивчення і застосування на практиці деяких організаційних форм боротьби з алкоголізмом в умовах поліклініки дозволили дати певні рекомендації по вдосконаленню виявлення осіб, що зловживають алкоголем, і організації спостереження за ними за місцем проживання. Вся інформація про осіб, що зловживають алкоголем, повинна надходити у відділення міліції або громадські пункти охорони порядку за місцем їх проживання. На базі громадських пунктів доцільно створювати спеціальні противоалкогольные комісії, основними функціями яких повинні бути:
- облік і організація обов'язкового медичного огляду осіб, що зловживають алкоголем, з метою виявлення хворих на алкоголізм на ранніх стадіях захворювання;
- розробка конкретних індивідуальних заходів адміністративного і медичного впливу щодо зловживання алкоголем;
- контроль за протиалкогольної роботою на ділянці і здійсненням заходів індивідуального медико-соціального впливу.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7
