Однак, як показав досвід, до оцінки «фізіологічної» і патологічної крововтрати слід підходити індивідуально, незважаючи на те, що кількість вилилась крові є головним показником тяжкості патології. Велике значення в оцінці стану мають ті умови, при яких ця крововтрата сталася. Відомо, наприклад, що в однієї жінки крововтрата в 700 мл не вимагає серйозної компенсації, у той час як в іншій втрата 300-400 мл крові може викликати тяжкі наслідки. Тому слід враховувати не лише кількість вилилась крові, але і загальний стан хворої, реакцію організму породіллі на крововтрату. У відповідь реакції організму велике значення має також і швидкість кровотечі. Чим швидше відбувається кровотеча і чим масивніше крововтрата, тим важче організму мобілізувати компенсаторні механізми. Повільне кровотеча переноситься породіллями зазвичай легше, і прогноз у цих випадках краще. При гострій крововтраті швидко наступають і важкі розлади гемодинаміки: падіння артеріального тиску, порушення серцевої діяльності (частий і тонкий пульс), дихання (задишка), запаморочення, потемніння в очах, блідість шкіри і слизових та інші ознаки.
Частота крововтрати в пологах понад 500-700 мл різна, за даними різних авторів. За даними Л. С. Персіанінова, вона становить 4,1 % на загальне число пологів, О. В. Макеєвої - 3,8% і за даними Н. С. Бакшеєва - 7,4% 2.
Ретельна перевірка цих даних, проведена в нашій клініці, свідчить про більшу частоту більш масивної крововтрати. Це стало особливо помітно за останні десятиліття (табл. 7).
| Крововтрата | Первородящі | Повторнородящі |
| в % до загального числа пологів | ||
| До 200 мл............... 210-400 »............... 410-600 » ............... 610-1000 » ............. Понад 1000 мл. . . . |
36.2 30.3 12.4 15.5 5,6 |
40,6 23.5 11,8 14.5 9,6 |
| 100,0 | 100,0 | |
Значна крововтрата призводить до гіпоксії і до порушення обмінних процесів. Особливо чутлива до гіпоксії мозкова тканина: створюється як би порочне коло - скорочення матки не настає через неспроможність вищих нервових центрів, а функціональна здатність останніх все більше знижується через гіпоксії, внаслідок триваючого маткової кровотечі.
В патології, що розвивається внаслідок крововтрати, розрізняють дві фази (В. Р. Петров):
Перша фаза-фаза компенсованої крововтрати. Вона проявляється блідістю шкірних покривів, помірною тахікардією і задишкою. У цій фазі артеріальний тиск ще не порушується.
Друга фаза - фаза декомпенсованої крововтрати. Вона характеризується падінням кров'яного тиску, різким збудженням, слідом за яким настає пригнічення центральної нервової системи. Задишка і тахікардія виражені значно і стійко. Тому вимірювання кров'яного тиску повинно проводитися систематично, так як зниження максимального тиску нижче 100 мл рт. ст. вказує на настало порушення гемодинаміки, а зниження до 80-70 мм - наявність гострої анемії і стан шоку.
За ступенем тяжкості крововтрати і пов'язаного з нею рівня артеріального тиску В. Р. Петров розрізняє три стадії шоку:
I стадія - максимальний артеріальний тиск знижується до 100 мм рт. ст. При такому зниженні АТ організм, проте, здатний мобілізувати компенсаторні механізми. У цій стадії необхідна допомога буде полягати у внутрішньовенної трансфузії крові.
II стадія - артеріальний тиск знижується до 80 мм рт. ст. Воно свідчить про наявності декомпенсованої крововтрати і про великих труднощів у мобілізації компенсаторних механізмів.
При досить швидкому наданні допомоги організм жінки ще здатний до регенерації, і при цьому допомога поки ще може складатися під внутрішньовенної трансфузії крові.
III стадія характеризується падінням артеріального тиску нижче 80 мм рт. ст. Цей стан слід розцінювати як дуже важкий. Трансфузія крові в цьому випадку не тільки не поліпшить порушену гемодинаміку, а, навпаки, може ще більше погіршити стан хворої, внутрішньовенно влита кров при цих умовах буде розтягувати ослаблене серце (праве серце). При такому стані найбільш доцільним виявляється внутрішньоартеріальне нагнітання крові, спочатку струменевим і тільки після підйому тиску - крапельним шляхом. Одночасно з трансфузией крові корисним виявиться також введення і норадреналіну або мезатону. Виконання внутрішньоартеріальної трансфузії повинно проводитися при тиску в межах 120-130 мм рт. ст. Сприятливе значення внутрішньоартеріальної трансфузії полягає в тому, що вводиться під тиском кров безпосередньо надходить в аорту, звідки в коронарні судини, покращують працездатність серцевого м'яза. Крім того, артерії забезпечені рецепторами багатшими, ніж вени.
