З виведенням хворий зі стану шоку внутрішньоартеріальна трансфузія припиняється з тим, щоб продовжити її внутрішньовенно.
Внутрішньоартеріальна гемотрансфузія може стати необхідною і при шоку II ступеня. Показанням до її застосування буде служити стан артеріального тиску, яке, незважаючи на внутрішньовенне вливання 500-800 мл рідини, однак, не підвищується або залишається нестійким, піднявшись незабаром, знову знижується. Одночасно з цим необхідно застосувати норадреналін або мезатон.
При оцінці рівня зниження артеріального тиску слід враховувати його вихідні величини. Якщо тиск до кровотечі було нормальним, то зниження його до 100-80-70 мм рт. ст. буде відповідати стану, описаного вище. Інша справа може бути, якщо до кровотечі у породіллі була гіпертонія або гіпотонія. При значній гіпертонії зниження тиску до 120-110 мм. рт. ст. може відповідати стану хворих, яка виникає у породіль, які мали нормальний тиск, а з крововтратою знизилося до 100-9Э - 70 мм рт. ст.
Особливо важко переносять крововтрату особи, які мають гіпотонію.
Для більш точного визначення стану хворої після крововтрати настала, крім клінічних даних, може
бути використана проста і швидка методика Філіпса ван Слайка.
У деяких випадках проба Філліпса може бути дійсно корисною. Вона полягає в наступному:
1. 100 г кристалічного мідного купоросу розчиняють в 100 мл дистильованої води, збовтують 5 хв і фільтрують від осаду.
2. 48,8 мл цього насиченого розчину при температурі 20° переносять в іншу склянку і доливають дистильованою водою до 100 мл
3. Отриманий розчин розливають у три склянки з пробками за наступною схемою:
а) у склянку № 1, із зазначенням на етикетці «для крові - 1,045», переносять 44 мл розчину доливають 56 мл дистильованої води;
б) у склянку № 2, із зазначенням на етикетці «для крові - 1,040», переносять 39 мл розчину доливають 61 мл дистильованої води;
в) в склянку № 3, із зазначенням на етикетці «для сироватки - 1,040», переносять 21 мл розчину доливають 79 мл дистильованої води.
Для визначення ступеня крововтрати у хворої очною піпеткою, змоченою в 10%-ном розчині щавлевокислого калію, беруть краплю крові і опускають в склянку № 1. Якщо крапля крові опуститься на дно, це вказує на те, що крововтрата компенсована організмом. Якщо ж крапля крові спливає або зависне в розчині, необхідно таку ж краплю крові опустити в розчин № 2. Якщо в цій склянці крапля спливла або повисла, крововтрата організмом не компенсувалася. У цьому випадку необхідно терміново приступити до гемотрансфузії і інгаляції кисню.
Склянка № 3 призначена для тих випадків, коли кров згортається і в розчин опустити краплю не вдається. У цьому випадку досліджують плазму (сироватку), опускаючи краплю її в склянку № 3. Якщо крапля сироватки в цьому розчині спливає, то це вказує на декомпенсовану крововтрату.
За великої крововтрати в корі головного мозку виникає позамежне гальмування і вимикання коркової регуляції фізіологічних функцій. Надалі охоронне гальмування стає недостатнім - настає виснаження центрів головного мозку. У результаті відновлення функції кори головного мозку стає неможливим. Ось чому необхідно почати боротьбу з крововтратою раніше, не допускаючи анемізації мозку. Чим раніше і енергійніше розпочато лікування, тим краще успіх і сприятливішим найближчий та віддалений прогноз.
