Більшість авторів вважають грудне вигодовування основним видом харчування недоношених дітей, при якому дитина отримує всі необхідні харчові речовини і захисні фактори, які в організмі передчасно народженої дитини виробляються недостатньо [Куваєва І. Б. та ін, 1979; Новікова Е. Ч. і ін, 1980; Грібакін Ц. Р., 1981, 1987; Ferrer P. et al., 1984].
Проте висловлюються думки про неадекватну утриманні в грудному молоці необхідних для недоношеної дитини харчових речовин [Lucas A. et al., 1984]. При недостатній приріст маси тіла автори рекомендують з 3 тижнів проводити корекцію харчування по білкового компоненту. З цією метою до годівлі грудьми додають продукти з великим вмістом білка (кефір, сир та ін). Е. Ч. Новікова (1966) вважає, що недоношеній дитині з кінця першого місяця життя можна призначати кефір, сир в кількості 2 % від добового об'єму їжі. Це ж відноситься до дітей з глибоким ступенем недоношеності (і з недостатніми збільшеннями маси). Корекцію білкового компонента харчування проводять кефіром (по 5-10 мл на годування) або відповідною кількістю сиру (природно, необхідний контроль за вмістом білків, жирів і вуглеводів у добовому раціоні дитини). Сир ретельно розтирають з грудним молоком до сливкообразной консистенції і дають дитині за 2-3 годування.
У зв'язку з необхідністю корекції грудного вигодовування недоношеної дитини з білкового компоненту частина дослідників віддають перевагу штучному вигодовуванню таких дітей [Goldman A. et al., 1962; Jackson R. et al., 1964; та ін]. Свою думку вони засновують на результатах клінічних спостережень, коли при вигодовуванні недоношених дітей сумішами - «замінниками жіночого молока» - відзначалася краща прибавка маси, ніж при грудному вигодовуванні. Очевидно, це пов'язано з тим, що в сумішах міститься більше білка, ніж у грудному молоці.
Звідси - основне питання: яка ж потреба недоношеної дитини в основних харчових речовинах і особливо в білку? Думки про це надзвичайно варіабельні. Одні дослідники вважають, що для недоношеної дитини достатньо 2-3 г білка на 1 кг маси тіла [Plener W., 1965], інші наводять більш високі його кількості - до 4-6 г/кг [Holt Т., 1961; Guesky P. et al., 1986]. Однак при цьому вони відзначають погіршення стану дитини, підвищення температури тіла, наростання рівня азоту сечовини в крові, поява набряків, виникнення пізнього метаболічного ацидозу [Goldman A. et al., 1969]. Зазначалося також, що темпи наростання маси тіла не відрізнялися від таких при використанні помірної кількості білка. Все ж більшість дослідників рекомендує недоношеним дітям 2,2 - 3,5 г/кг на добу [Fomon S., 1977; Lox Т. et al., 1979].
Детальні дослідження з використанням показників азотистого обміну були проведені у недоношених дітей, які одержували їжу з різним вмістом білка, Б. З. Саршаевой (1970). На підставі цих досліджень було встановлено, що при природному вигодовуванні найбільш сприятливі показники азотистого обміну забезпечуються при введенні з їжею білка: у віці до 2 тижнів - 2,0-2,5 г/кг маси тіла, до 1 міс - 2,5-3 г/кг, старше 1 міс - 3-3,5 г/кг маси тіла. При штучному вигодовуванні з використанням адаптованих молочних сумішей, наприклад «Крихітки», кількість білка у віці до 2 тижнів становить 2,5-3 г/кг маси тіла, до 1 міс - 3,0-3,5 г/кг, старше 1 місяця - 3,5-4 г/кг маси тіла. При такій кількості білка засвоюваність азоту була високою і коливалася від 91,34± 1,67 до 93,0±2,4 %.
