Експериментальні спостереження Beck (1959) також виявили при великих дозах ультразвуку глибокі зміни в нервовій тканині равлики і загибель волоскових клітин кортиева органу; одночасно відзначається розширення эпихондрального шару кісткової капсули лабіринту і проліферація її ендосту. При малій дозі ультразвуку порушується обмін у волоскових клітинах кортиева органу. Про шкідливий дії ультразвуку говорить виявлене в робочих рядом авторів (Bugard, 1959, та ін) зниження слуху і розлад рівноваги. На жаль, вони не призводять результатів дослідження слухового та вестибулярного аналізатора.
У солідних посібниках з професійним хворобам висловлюються сумніви на цей рахунок. Так, Hunter (1959) писав так: «Яке вони (ультразвуки) впливають на вухо невідомо, немає і інших нервових закінчень, які інформують організм про їх присутність. Немає доказів, що поширюються по повітрю ультразвуки можуть надати пряме специфічне вплив на мозок або інші частини нервової системи.
Koelsch (1959) взагалі заперечує вплив ультразвуків на орган слуху, а спостерігається у робітників патологію він пов'язує з відповідними чутними звуками та вібрацією.
Низькочастотні ультразвуки по частоті коливань в секунду знаходяться в сусідстві зі чутними звуками і, доставляясь повітряним шляхом до органу слуху, можливо, здатні викликати молекулярні зміщення в перилімфі. Це мабуть, і відбувається у тварин, які сприймають коливання цих частот; людина їх не сприймає, так як у нього відповідні рецептори відсутні. Однак з цього не випливає, що коливання не досягають равлики і у людини і що вони позбавлені можливості викликати зміщення стовпчика перилімфою, які являють собою реакцію на коливання барабанної перетинки і ланцюга слухових кісточок. Зміщення перилімфою не можуть бути відкинуті лише на тій підставі, що немає сприйняття звуку. Напрошується аналогія з таким адекватним для вуха роздратуванням, як коливання тиску на барабанну перетинку, які так само не дають відчуття звуку (перепади тиску в кесоні та ін). Визнання елемента акустичного дії в низькочастотному ультразвук саме по собі не заперечує можливе механічне і термічне дію, яке притаманне ультразвукам. Порівняльне вивчення дії низькочастотних ультразвуків різних по висоті і інтенсивності дозволить, треба думати, з'ясувати зміна співвідношень між механічним, термічним і акустичним дією по мірі зростання частоти коливань.
Спільно з П. С. Кублановой ми провели поглиблене дослідження кохлеарної та вестибулярної функції у значної групи робітників, більш або менш тривало контактували з низькочастотним ультразвуком.
Параметри ультразвуку та супутнього шуму, що складається з чутних частот, гігієнічні умови виробництв детально вивчалися 3. С. Лисичкиной та наведені в опублікованих нею роботах (1961 - 1964). Вимірювання параметрів проводилося за допомогою приладу Брюэля і К'яра. Як видно з графіків, співвідношення між параметрами шуму й ультразвуку на різних установках при виконанні того або іншого процесу бувають різними.
Практично ми розрізняємо три групи: 1) ультразвук (20-25 кГц-120-130 дБ) з високочастотним шумом, за своєю інтенсивності перевищує пороги шкідливої дії (очищення деталей з допомогою ультразвуку); 2) інтенсивний ультразвук (20 кГц-130 дБ) в поєднанні з широкосмуговим шумом, інтенсивність якого в області високих звуків майже на рівні порогів шкідливої дії (свердління); 3) ультразвук (20 кГц - 130 дБ) при невеликому шумі - нижче порогів шкідливої дії (зварювання).
На рис. 28 і 29 наведено графіки при трьох процесах, однак співвідношення між ультразвуком і шумом бувають більш різноманітними в залежності від апаратури підприємств. На деяких з них ми зупинимося при розгляді ролі ультразвуку в етіології і патогенезі кохлео-вестибулярних порушень.
