При аналізі графіків шуму й ультразвуку були відзначені різні взаємовідносини між інтенсивністю кожного з них в залежності від технології процесу та виконуваної роботи. Однак нам не вдалося з'ясувати, наскільки виявлені зрушення в слухової функції залежать від дії чутного звуку або від ультразвуку. Не була з'ясована роль контактної дії ультразвуку, так як одні і ті ж робітники виконують різні процеси (свердління, зварювання і т. д.).
Для виявлення зв'язку між частотою та характером неврологічних змін, а також кохлео-вестибулярних зрушень з умовами роботи було додатково обстежено ряд підприємств в Радянському Союзі. К. А. Дмитрієва продовжила наші дослідження на ряді нових виробництв, де було значну різноманітність в співвідношеннях між параметрами ультразвуку та супутнього шуму. Вимірювання параметрів показало, що фактори впливу в окремих верстатів різні. Одні з них генерують переважно ультразвукові коливання частоти 20 кГц або трохи вище інтенсивністю близько 120 дБ. Інтенсивність чутних звуків до 8 кГц - 65 дБ, а до 16 кГц - 93 дБ. Інші, крім ультразвуку приблизно такої ж інтенсивності, генерують близькі до нього по частоті звуки (16 кГц) з більшою інтенсивністю (125-130 дБ); треті - дають супутній інтенсивного ультразвуку (22 кГц-120 дБ) широкосмуговий шум, від 6 кГц до 20 кГц з інтенсивністю тонів 110-120 дБ.
Таким чином, якщо віднести 16 кГц до ультразвуку, то можна розрізняти дві групи робітників, з яких одна - піддається дії тільки інтенсивного ультразвуку, інша - також чутного шуму.
При порівнянні аудіологічних даних К. А. Дмитрієва виявила майже нормальну слухову функцію у першої групи робітників і типове зниження цієї функції у інших груп. В результаті дослідження автор прийшов до таких висновків: виробничий ультразвук, навіть при комбінації з тонами від 10 до 20 кГц при зазначених інтенсивностях, не викликає принаймні протягом 3-річного дії зниження сприйняття 4000 Гц (dipC5), типового при дії шуму.
При комбінації ультразвуку з інтенсивним чутним шумом в діапазоні від 2 кГц і вище після більш чи менш тривалого дії розвивається зниження сприйняття високих звуків.
Порушення вестибулярної функції є при впливі чистого інтенсивності ультразвуку в 120-130 дБ або при комбінації зі звуком у 16 кГц. Зниження збудливості лабіринту до випадання експериментального ністагму в одну або обидві сторони або розлади ритму ністагму відмічені більш ніж у половини контактують з промисловим низькочастотним ультразвуком.
При впливі ультразвуку (20-40 кГц) в 90 дБ не було виявлено патологічних змін вестибулярної функції, а супутній сильний шум у 105-130 дБ виявився для вестибулярної функції нетравмирующим. При поперемінному дії різних параметрів шуму й ультразвуку виявилася така ж патологія, як при ультразвук. Після узагальнення даних автор приходить до висновку, що вестибулярна патологія, особливо центрально обумовлена, патогенетично пов'язана з тривалим впливом ультразвуку та близьких до нього по частоті коливань в 16-20 кГц.
