2. Більш серйозної уваги заслуговує комбінована вада з перевагою стенозу, так як при цьому пороці настання гострої серцевої недостатності та рецидив эндомиокардита спостерігаються частіше.
Тому питання про збереження вагітності має вирішуватися з відомою обережністю, після ретельного терапевтичного обстеження хворої. При перших ознаках ускладнення (синюшність, кашель з домішкою крові в мокроті, задишка) вагітність слід перервати. Вибір методу для переривання вагітності залежить від її терміну: при терміні в межах до 12 тижнів вагітність переривається шляхом виробництва звичайного аборту, пізніше - вагінальним і при наявності життєздатного плоду - абдомінальним кесаревим розтином. Однак переривання вагітності у цих випадках не завжди зупиняє перебіг запального процесу, якщо настала спалах эндомиокарда. У зв'язку з цим не завжди просто вирішується питання: що за даних несприятливих умовах буде більш доцільним - переривання вагітності або її продовження. Як показує досвід, у всіх випадках прогноз несприятливий.
План ведення пологів при комбінованому пороці з переважанням стенозу повинен бути вироблений спільно з терапевтом. Ст. плані може передбачатися вимикання періоду вигнання, з усіма пересторогами, або розродження шляхом абдомінального кесаревого розтину. Вибір анестезії при операції чревосеченія у таких хворих, мабуть, великого значення не має; важливо, щоб анестезія була досконалою і не удлиняла б часу операцій. Багато авторів використовують місцеву новокаїнову анестезію і отримують хороший ефект.
У клініці BMOJ1A успішно застосовується інгаляційний ефірно-кисневий наркоз, а останнім часом - з керованим диханням.
3. Особливо уважний і строгий підхід повинен бути при поєднанні у хворих органічного захворювання серця з захворюваннями інших органів. Слід пам'ятати, що вагітні та породіллі, які страждають пороком серця, схильні до більшої крововтраті, яку переносять більш важко, ніж здорові. Тому і при серцевих вадах трансфузія крові може бути здійснена. Однак застосовуване переливання крові по тим чи іншим показанням повинно бути краплинним, не масивним, не перевищуючи 250 мл Якщо, однак, потрібно зробити переливання крові в більшій кількості, то краще його здійснити не одночасно, а дрібно, з перервами. Зі сказаного, однак, не випливає, що для серцевих хворих, які важко переносять крововтрату, вона у всіх випадках небажана. Навпаки, для деяких хворих ця крововтрата може виявитися лікувальної, особливо при наявності гострої серцевої недостатності, що супроводжується набряком легенів (ціаноз, слабкий пульс, наявність вологих хрипів в легенях, клекотливе дихання). Кровопускання у таких хворих здійснюється в кількості не менше 500 мл при одночасному повільному внутрішньовенному вливанні строфантину 0,5 мл (1:1000) на 40%-ної глюкози (20-40 мл), введення під шкіру кардиазола, камфори та інгаляції кисню. При цьому слід мати на увазі, що строфантин можна застосовувати тільки в тому випадку, якщо до цього хвора не користувалася препаратами дигіталісу. Перерва між прийомами дигіталісу і внутрішньовенним введенням строфантину повинен бути не менше 4 днів. Пов'язано це з тим, що дію строфантину може посилити ефект глюкозидів наперстянки і викликати інтоксикацію.
Внаслідок того, що регенеративні процеси в ослабленому організмі серцевої хворий часто бувають уповільненими, нерідко виникає затримка в зворотному розвитку післяпологової матки, а також відбувається більш повільне загоєння операційних ран (на черевної стінки після кесаревого розтину або на промежині після її розтину). Тому у таких породіль слід уважно стежити за загоєнням ран і шви знімати на 2-4 дні пізніше, ніж у здорових. Якщо під час вагітності, пологів та у післяпологовому періоді явищ декомпенсації не зазначалося, то підйом з ліжка слід здійснювати не раніше 10-го дня. Те ж саме відноситься і до терміну виписки породіль із стаціонару, який повинен бути не раніше двох тижнів після звичайних пологів. При наявності явищ декомпенсації виписка може бути здійснена тільки після стійкого відновлення діяльності серцево-судинної системи і ретельного терапевтичного обстеження. У питанні про грудному годуванні дитини треба керуватися станом здоров'я матері. При наявності явищ декомпенсації грудне годування не слід допускати.
Продовжимо розбір хворий.
