Таких прикладів можна було б навести чимало, але і наведеного вже достатньо для загального уявлення про приводах, що викликають перше прояв істерії.
Проте ці приклади можуть створити враження, що істерія - захворювання, вигідний і зручний для хворого (одна зуміла позбутися труднощів, інша - піти від неприємного пояснення з чоловіком, третя - позбутися від шлюбу з нелюбом). На жаль, це не так. Якщо перші прояви істерії і є в деякому відношенні спробою отримати якусь вигоду, то в разі якщо ця вигода буде досягнута, надалі істеричні прояви будуть виникати при будь-якому хвилюванні, хоча вони і не зможуть бути корисними хворому, і навіть якщо вони йому будуть у всіх відносинах невигідні.
У нашому диспансері під наглядом перебуває хвора істерією жінка, з якою ми вперше познайомилися, коли вона була ще студенткою. Будучи студенткою II курсу, вона погано підготувалася до іспиту і отримала незадовільну оцінку. Тут же в аудиторії у неї почався істеричний припадок. Переляканий екзаменатор, щоб якось заспокоїти «нервову» студентку, завищив їй оцінку. Викладачі інших кафедр, дізнавшись про цей випадок, почали побоюватися студентки, так бурхливо реагує на погані оцінки, і навіть коли вона відповідала явно погано, ставили їй «задовільно».
Істеричні припадки принесли дівчині вигоду і таким чином закріпилися. З тих пір істеричні припадки стали виникати у цієї хворої при будь-яких, навіть незначних життєвих неприємностей, причому вони часто вже не приносили їй ніякої вигоди, а навіть, навпаки, заважали їй зайняти певне суспільне становище, перекрутили її особисте життя, але позбутися від них молода жінка сама вже не могла.
Життєві труднощі, неприємні переживання зустрічаються в житті майже кожної людини. Чому ж істерією хворіють лише деякі?
Виникає істерія (як і всякий невроз) при певному несприятливому поєднанні трьох основних факторів: типу вищої нервової діяльності, неправильного виховання і наявності психологічних або соціальних труднощів.
Істерія виникає на тлі слабкого типу нервової системи з переважанням емоцій над розумом, першої сигнальної системи над другою. Саме таке поєднання і характерно для нервової системи дитини, бо чим дитина молодша, тим слабше розвинута діяльність кори головного мозку, і особливо друга сигнальна система.
Тому у дітей істерія зустрічається незрівнянно частіше, ніж у дорослих, але проявляється вона звичайно не у вигляді істеричних паралічів, німоти, летаргічного сну і т. п. (хоча, наприклад, часткова німота при стисненні або переляку, тривалі напади блювоти або нездоланної сонливості при небажаній для дитини обстановці і т. п. зустрічаються не так вже рідко), а у вигляді істеричних припадків, чомусь носять невинне назва примх. Справа, звичайно, не в назві, а в тому, що, вважаючи їх просто примхами, ми не приділяємо їм достатньої уваги, не замислюємося над тим, що саме з них і випливає істерія дорослих у всьому своєму яскравому різноманітті. Істерія у дорослих - це лише рецидив дитячої істерії, закріпленої неправильним до неї підходом.
Все починається з дрібниць. Дитині чогось хочеться, і він просить дати йому цукерку, іграшку, дозволити влізти на табуретку і т. п. На свою спокійно висловлену прохання він отримує відмову. Тоді дитина, для слабкої нервової системи якого ця відмова у виконанні його бажання є в деякій мірі психічним потрясінням, дає нервовий зрив: починає кричати, тупотіти, кидається на підлогу, стукає кулаками, тобто впадає в справжній, типовий істеричний припадок, типовий як по своєму прояву, так і з причини його викликала.
