При розгляді всіх вивчених показників у залежності від посади спостерігається наступна картина. Інженери і старші інженери по усім зазначеним ознакам мають найбільш низькі оцінки. Незначне підвищення оцінок спостерігається до 50-54 років, потім вони різко знижуються. Збільшення деяких виробничо-психологічних і всіх виробничих показників виявляється до 60-64 років, мабуть, за рахунок часткового переходу в цьому віці деяких начальників і головних спеціалістів у групу старших інженерів.
У керівників груп до 30-39 років за всіма трьома видами ознак спостерігається незначне підвищення оцінок. З віком оцінки знижуються. Значне зниження виявлено у 40-49-річних за рахунок переміщення здатних представників цієї групи на більш відповідальні посади. Особливо це виражається в оцінках виробничо-психологічних і психофізіологічних ознак, тоді як виробничі показники коливаються незначно.
У головних фахівців в перших чотирьох вікових групах психофізіологічні та виробничо-психологічні ознаки отримали високі оцінки. Оцінки істотно зменшуються у передпенсійному віці і дещо збільшуються у найстаршій групі. Виробничі показники поступово підвищуються до 40-49 років, а в подальшому незначно знижуються.
У начальників психофізіологічні показники з віком поступово зменшуються. Виробничо-психологічні та виробничі ознаки у начальників у віці до 40 років оцінені найбільш низько, навіть нижче, ніж аналогічні ознаки у осіб інших посад. Потім показники цих ознак різко зростають і знижуються практично тільки до 60-64 років. В останній віковій групі спостерігається різке підвищення виробничо-психологічних показників.
Оцінка усередненого показника загальної виробничої цінності у інженерів різного віку в залежності від займаної посади представлена на рис. 9. З наведених даних випливає, що усереднений показник виробничої цінності для всіх досліджуваних і особливо для осіб, що займають керівні посади, у найстаршій віковій групі знаходиться на високому рівні. Отже, величина середніх оцінок розглянутих ознак змінюється у зв'язку з займаною посадою і віком досліджуваного.
З збільшенням віку зменшуються деякі виробничі та психофізіологічні показники, але в той же час ряд з них поліпшується, що відбивається на якісних змінах виробничої діяльності, тобто з віком знижується рівень одних виробничих і психофізіологічних ознак і з'являються, розвиваються і удосконалюються нові якості. Розходження в оцінках окремих ознак більшою мірою залежить від займаної посади, ніж від віку.
Очевидно, існуючий підхід до оцінки працездатності тільки по професії і віку, без урахування посади, може призвести до неправильних результатів, бо при такому підході не враховуються індивідуальні особливості, що проявляються в трудовому процесі. Особливо ці помилки можуть мати місце при вивченні працездатності осіб розумової праці.
