В залежності від особливостей перебігу захворювання всі хворі розділені на три групи: I (основну) включені 98 хворих, які знаходилися в клімактеричному періоді, що страждали в дітородному віці ДМК; II (група порівняння) склали 30 жінок, у яких ДМК з'явилися тільки в клімактеричному періоді; у ІІІ (контрольну) групу увійшли 108 жінок у клімактеричному періоді, у яких ніколи не було ДМК. Таким чином, II і III групи були контрольними.
При порівняльному вивченні даних анамнезу хворих трьох виділених груп встановлено, що в I групі у всіх хворих несприятливий преморбидный фон був ще до появи маткових кровотеч. У цій групі відзначена найвища частота оперативних втручань на статевих органах та захворювань (пневмонія, туберкульоз, малярія) у препубертатному та пубертатному періодах, а також порушень менструальної функції, альгодисменореї з менархе та ін. Появи дисфункціональних маткових кровотеч у дітородному віці передували ускладнені аборти, пологи, запальні захворювання статевих органів, психічні травми. При цьому звертало на себе увагу факт, що у хворих I групи запальні захворювання статевих органів виникали приблизно в 2 рази частіше (55%), ніж у хворих контрольних груп (у середньому 29,6 %). У хворих I групи відзначені також порушення дітородної функції: безпліддя, мимовільні викидні, слабкість пологової діяльності, токсикоз вагітних і т. д., які спостерігалися в 3 рази частіше, ніж у жінок контрольних груп.
Таким чином, встановлено, що хворі, у яких відзначалися ДМК в дітородному віці, істотно
відрізнялися за характером порушень менструальної функції, гінекологічних захворювань, акушерської патології від хворих контрольних груп. Певні відмінності були виявлені також і у супутньої екстрагенітальної патології, а саме: у хворих I групи частіше спостерігалися хронічний холецистит, яким страждала кожна четверта хвора (25%), хронічний тонзиліт.
В період обстеження в клімактеричному періоді більш ніж у половини хворих I групи (51,1 %) діагностовано ДМК. Крім порушень менструальної функції, у хворих відзначалися емоційні, вегетативні і обмінно-ендокринні порушення. Емоційні порушення проявлялися в дратівливості, плаксивості, пригніченому настрої, швидкої стомлюваності, погіршення пам'яті. Вегетативно-судинні розлади характеризувалися головним болем, запамороченням, транзиторним підвищенням артеріального тиску, серцебиттям, болями в області серця, пітливістю, порушенням функції кишечника і ритму сну. При цьому звертало на себе увагу, що у хворих I групи в порівнянні з хворими ІІІ групи частота і ступінь вираженості зазначених розладів були вище (табл. 5).
При аналізі особливостей клінічного перебігу захворювання у клімактеричному періоді звертало на себе увагу відсутність типових клімактеричних симптомів - «припливів» та патологічної пітливості. Найбільш вираженими були зазначені вище нехарактерні клімактеричні симптоми.
При гінекологічному дослідженні у 69 % хворих I групи виявлена міома матки. Важливо відзначити,
що ця патологія в 2 рази рідше виявлялася у хворих II групи й у 4 рази рідше у жінок III групи. При гістологічному дослідженні зіскрібків ендометрію у 85,7 % хворих виявлено гіперпластичні процеси в ендометрії. Однак достовірних відмінностей у частоті виникнення гіперпластичних процесів у хворих
I і II груп не виявлено. Фіброзно-кістозну мастопатію діагностували у кожної третьої хворої в I і II групах.
При вивченні обмінних процесів найбільш виражені зміни виявлені у хворих на групи, і вони проявлялися, головним чином, у зниженні толерантності до вуглеводів (у 61,1 % хворих). У половини хворих I і II груп виявлена тенденція до зниження йодконцентрирующей функції щитовидної залози.
