Статистично достовірне зростання екскреції протеїну взагалі і альбуміну, має відносну молекулярну масу 69000, зокрема, спостерігається при тривалому бігу на лижах. Часта поява протеїнурії у бігунів на довгі дистанції (марафонці) після пробігу 42 - і 75-кілометрової дистанцій відзначають Giebel і співавт. (1981). Проведений після пробігу аналіз протеїну в сечі з використанням методу полиакриламидэлектрофореза не виявив фракцій з відносною молекулярною масою понад 90 000, що, згідно з даними J. Poortmans (1977), вказує на фізіологічну природу такої протеїнурії. Крім того, у бігунів на довгі дистанції (10 000 м і більше) після пробігу нерідко спостерігається і гематурія.
Обстеження спортсменів в лабораторних умовах з використанням як короткочасних, так і тривалих фізичних навантажень на велоергометрі або тредмиле підтверджують описану закономірність. Показано, що із зростанням швидкості навантаження на тредмиле збільшується тенденція до мікрогематурії, циліндрурія та протеїнурії.
Таким чином, ступінь і характер змін у сечі, безсумнівно, залежать від величини фізичного навантаження. Протеїнурія виникає частіше у тих спортсменів, для яких фізичне навантаження є надмірним, тобто перевищує їх функціональні можливості. Мабуть, пояснення більшої схильності молодих і недостатньо тренованих спортсменів до протеїнурії та інших змін у сечі слід шукати насамперед у відсутності у них належної адаптації до тієї чи іншої фізичної навантаженні, для вироблення якої потрібна відповідна підготовка. Саме з цієї точки зору може бути правильно оцінений описаний у літературі випадок тимчасової гематурії у початківця ватерполиста, який двічі протягом однієї доби брав участь у змаганнях.
Нормалізація складу сечі зазвичай відбувається через 24 год після закінчення тренування або змагання. Однак після дуже великої фізичної напруги зміни в сечі можуть зберігатися більш тривалий час - 48-72 год, що вказує на уповільнене відновлення і недостатню адаптацію до тренувальних навантажень.
У дослідженнях останніх років, проведених з використанням такого інформативного методу, як радіонуклідна ренографія, вперше отримані дані, які свідчать про те, що зміни функції нирок можуть зберігатися у висококваліфікованих спортсменів протягом тривалого періоду після припинення тренувань (від 5 днів до року). Мова йде про спортсменів, у яких попередньо проведені екскреторна урографія, ультразвукове та біохімічне дослідження повністю виключали органічні або вроджені зміни в нирках. Переконливо показано, що зміни функції нирок, що виникають після однократних інтенсивних фізичних навантажень, не зникають безслідно. У переважній більшості випадків (70,4%) у спортсменів, які тривало використовують великі за обсягом та інтенсивністю тренувальні навантаження, відзначаються порушення одного або кількох параметрів ізотопної ренографії, які зберігаються і після тривалого відпочинку.
У світлі наведених вище даних, важко погодитися з точкою зору Л. Н. Маркова (1988), згідно з якою у здорових спортсменів фізичне навантаження практично не призводить до змін у сечі або викликає появу лише білка, який зникає протягом 24 год.
Таким чином, систематичні дослідження сечі в період тренувань і змагань можуть певною мірою допомогти в оцінці загального стану спортсмена і визначенні часу, необхідного для його пристосування до тій чи іншій ступеня фізичного навантаження та умов тренування. Крім того, зміни в сечі можуть бути раннім симптомом, що свідчить про перевантаження, і виявлення їх може сприяти профілактики перевтоми спортсменів.
Механізм виникнення зміни в нирках і сечовивідних шляхах під впливом фізичного навантаження до кінця не відомий. Мабуть, тут можуть мати значення різні фактори.
