Таким чином, поряд із фізіологічними змінами в сечі, що зустрічаються у здорових осіб після фізичного навантаження, можуть спостерігатися і такі, генез яких пов'язане з патологічними змінами тканини нирок внаслідок хронічного фізичного перенапруження.
Викладене дозволяє прийти до наступного висновку. Фізіологічні зміни в нирках і відповідні їм зміни в сечі, безсумнівно мають місце при фізичному перевантаженні, досить значні і створюють цим суттєві труднощі для діагностики дійсно патологічних змін в нирках, які все ж таки зустрічаються у спортсменів.
Питання про генезу цих фізіологічних змін у сечі ще не може вважатися остаточно вирішеним і вимагає подальшого вивчення.
Труднощі правильної клінічної оцінки змін, що виявляються в сечі діючих спортсменів, і виявлення патологічних змін в нирках посилюються ще одним важливим обставиною. Уявлення про завжди фізіологічному характер спостережуваних у спортсменів змін у сечі настільки міцно закріпилась у спортивних лікарів, що в ряді випадків безсумнівного захворювання нирок, встановленого клінічно, все ж дається неправильне «фізіологічне» тлумачення отриманих при обстеженні даних. Ортодоксальність такої позиції ґрунтується головним чином на переконанні, що високі спортивні результати повністю виключають можливість патологічних змін. Це може бути наочно проілюстровано окремими прикладами, які приводяться в літературі.
Так, у роботі W. Sidorowicz (1963) наводяться результати багаторічних спостережень за одним з провідних бігунів світу на довгі дистанції і колишнім рекордсменом у бігу на 3 км з перешкодами, який перебував під наглядом Центрального лікарсько-фізкультурного диспансеру р. Варшави протягом 12 років. У 1954 р. цей спортсмен був підданий тонзилектомії з приводу хронічного тонзиліту. При дослідженні сечі у цьому періоді не виявлено патологічних змін. Через 5 років (1959), оскільки в сечі періодично з'являлися сліди білка, еритроцити, лейкоцити (8-10 у полі зору) і невелике число гіалінових і зернистих циліндрів в препараті, він був госпіталізований для обстеження в клініку внутрішніх хвороб, де перебував протягом 3 тижнів. Клінічний діагноз: хронічний нефрит. Були заборонені тренування та участь у змаганнях. При повторних обстеженнях в клініці через півроку (1959) і 2 роки (липень 1961 р.) відзначені сліди білка в сечі і мікрогематурія. Діагноз хронічного нефриту підтверджений. Однак, незважаючи на заборону, спортсмен тренувався і в 1960 і 1961 рр .. показав високі спортивні результати. Обговорюючи цей випадок, автор повністю ігнорує всі дані, з безсумнівністю вказують на порушення функції нирок і, грунтуючись тільки на досягнутих спортсменом результати, відкидає у нього органічне захворювання нирок, встановлене при клінічному обстеженні.
Аналогічна трактування клінічних даних наводиться в роботі К. Gardner (1956), що описує появу змін у сечі у футболіста, тренувався під час гострого простудного захворювання (гострий фарингіт). На відміну від наведеного вище випадку, у цього спортсмена поява макрогематурії, протеїнурія і циліндрурія супроводжувалося ще й короткочасної гіпертензією до 140/90 мм рт. ст. Діагноз гострого дифузного гломерулонефриту, поставлений в клініці, автором також відкидається на тій підставі, що всі явища під впливом активної терапії швидко ліквідовувалися (10 днів), хоча, як добре відомо, протягом таке може мати місце і при гострому гломерулонефриті.
Разом з тим в даний час відомі дані, що свідчать про те, що виявляється у 9-10 з 1000 обстежених юних спортсменів альбумінурія (від 0,099 до 9,9 г/л) не пов'язана з попередніми інтенсивними навантаженнями. При нефроурологическом обстеженні цих спортсменів (екскреторна урографія, цистографія, статична і динамічна реносцинтиграфия) встановлено, що у 77 % з них альбумінурія є симптомом різних захворювань сечовидільної системи: пієлонефрит, гідронефроз, нефроптоз, вроджені патологічні зміни нирок та ін
Подібних випадків можна було б навести й більше, однак і наведені приклади переконливо показують, що при оцінці спортивними лікарями змін у сечі у спортсменів часто немає належного й обов'язкового клінічного підходу, що призводить до невірних висновків, нерідко закінчується трагічним результатом.
