Було встановлено також, що ступінь інтоксикації не залежала від сумарної дози. Так, у 5 дітей, які отримали вітамін Д в дозі від 4 000 000 до 6 000 000 МО, не було проявів отруєння. У той же час у 20 дітей розвинулася інтоксикація (у деяких у важкій формі) від прийому препарату в дозах, близьких до лікувальним і профілактичним (400 000-2 000 000 ME). У решти дітей клініка гіпервітамінозу була обумовлена завищенням курсових лікувальних і профілактичних доз вітаміну Д (3-22 рази більше, ніж рекомендовано). Загальна доза вітаміну, прийнята дітьми цієї групи, становила від 2 000 000 до 21 000 000 ME.
Ретельний аналіз Д-вітамінної інтоксикації, що виникла від доз до 2 000 000 ОД, показав, що вітамін Д діти отримували з порушенням інструктивних вказівок від 40 000 до 100 000 МО щодня протягом 10-15 днів або в поєднанні з ультрафіолетовим опроміненням, риб'ячим жиром, препаратами кальцію на фоці штучного вигодовування.
У трьох дітей гіпервітаміноз розвинувся, очевидно, внаслідок підвищеної чутливості до вітаміну Д при порівняно правильному застосуванні профілактичних доз препарату на фоні штучного вигодовування.
Більшість дослідників вважають, що первинне фізіологічна дія вітаміну Д зводиться до посиленому всмоктуванню кальцію в кишечнику, а також до регуляції обміну між кров'ю і кістковою тканиною (Таболин та ін, 1974).
Під впливом вітаміну Д всмоктування кальцію з кишечника посилюється, особливо при несприятливому співвідношенні його з складовими частинами їжі, зокрема з фосфором і жирами, а також при наявності в дієті нерозчинних солей кальцію і фитиновой кислоти. Тому різні відхилення від збалансованого харчування можуть стати причиною підвищеної чутливості організму до вітаміну Д (Лавров, Терентьєва, 1963).
Дослідження К. К. Голікова (1965) показали, що при дієті з високим вмістом кальцію і нормальним кількістю жиру звичайна профілактична доза вітаміну Д може сприяти підвищеному відкладанню кальцію в кістках. Так, С. Я. Каплинский (1938) встановив, що в організмі дитини при природному вигодовуванні за добу відкладається 0,03-0,1 г кальцію, а у дітей того ж віку при штучному вигодовуванні - в 6 разів більше, тобто 0,2-0,6 р. Тому при вигодовуванні дитини коров'ячим молоком гіпервітаміноз Д виникає частіше (Пляскова та ін., 1962).
Деякі автори вказують, що надлишкові дози вітаміну Д нешкідливі в умовах кальцієвого голоду. Між тим при насиченні організму кальцієм, зокрема при штучному вигодовуванні, а також одночасному прийомі Са з риб'ячим жиром, чутливість до препарату зростає (Бєлкіна, 1966; Струков, Болохонова, 1972).
За нашими даними, гіпервітаміноз Д частіше виникав у дітей, які перебували на штучному (47) і змішаному (37) вигодовуванні; при грудному вигодовуванні Д-вітамінна інтоксикація спостерігалася тільки у 21 дитини (19,6%). Гіпервітаміноз Д частіше розвивався у дітей старше 6 місяців, які отримували прикорм (у 68%).
За нашими даними, гіпервітаміноз Д частіше виникав у результаті необережного призначення препаратів кальцію при лікуванні і профілактиці рахіту у дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні, особливо в другому півріччі життя. У таких дітей раціон і без того багатий солями кальцію, а вітамін Д різко посилює його всмоктування, що може швидко призвести до гіперкальціємії. Цим дітям призначення препаратів кальцію є виправданим лише протягом 1-2 тижнів при лікуванні рахіту. При цьому вітамін Д з метою профілактики рахіту не слід давати одночасно з препаратами кальцію.
Аналіз нашого матеріалу показав, що основною причиною гіперкальціємії є неправильне призначення дітям профілактичних і лікувальних доз вітаміну Д2 без урахування кліматичних умов, пори року, віку, характеру вигодовування і стану дитини.
