В даний час дискутується питання про те, чи є виявлені при епілепсії ембріопатіі наслідком самого захворювання або виникають внаслідок прийому матір'ю протиепілептичних засобів у період інтенсивного органогенезу. Є достатньо підстав для того, щоб вважати друге припущення найбільш правильним [Dietrich Е. et al, 1979; Jader Е. et al, 1979]. Про це свідчать експериментальні дослідження Н. Tuchmann-Duplessis, L. Mercier-Parot (1973); L. Mer-cier-Parot, H. Tuchmann-Duplessis (1974), згідно з яким введення дифеніну вагітним тварин (щурів, мишей) в період інтенсивного органогенезу викликало розвиток вад у їх потомства у вигляді розщеплення верхнього неба, гідронефрозу, недорозвинення пальців та ін.
Експериментальні дані про виникнення тератогенного ефекту внаслідок призначення дифеніну наведені в роботі К. Н. Pinnel, G. F. Chernoff (1982). Самкам мишей нейрологического мутанта «тремтіння» за 15 хв до спарювання, а потім протягом 18 днів вагітності призначали з водою дифенін в дозах 12 мкг/мл і 60 мг/мл Збільшення дози препарату призводило до вираженого зниження частоти спонтанних судом і разом з тим до зростання кількості плодів з аномаліями розвитку центральної нервової системи, серця, нирок, кісткової системи.
Роль стереоизомерии лікарських препаратів в эмбриолетальном і фетотоксическом ефекти дифеніну і його метаболіту нирванола виявлено в експериментах з одноразовим введенням цих речовин мишам лінії Smiss ICR на 10-й день вагітності. L-ізомер нирванола був у 8 разів активніше d-ізомерів за эмбриолетальному ефекту; d-ізомер дифеніну знижував масу тіла плодів на 11 % більше, ніж 1-ізомер [Wells P. G, Kupfer A, Lawson J. А., Harbison R. D., 1980].
У механізмі ушкоджуючої впливу дифеніну на плід істотне значення має його гонадотоксический ефект. Введення 400 мг/кг препарату з кормом мишей-самок лінії Swiss протягом 3 тижнів до зачаття призводило до виникнення вад розвитку плода, зменшення кількості ембріонів. При цьому дифенін суттєво не впливав на вміст фолієвої кислоти і її метаболізм в організмі самок і плодів [Hansen D. До-, Billins Е, 1985]. Гонадотоксический ефект виявлено також у вальпроєвої кислоти та карбамазепіну. Введення цих лікарських препаратів самкам щурів лінії Wistar у дозах 30 і 20 мг/кг відповідно підшкірно з 2-тижневого віку протягом 3 міс призводило до зменшення маси гонад. Введення аналогічних доз препаратів самцям викликало зменшення кількості сперматозоїдів та їх рухливості. При паруванні самців, які отримували вальпроєву кислоту, з інтактними самками у останніх знижувалася плодючість. Подібний ефект для карбамазепіну не виявлено [Cohn D. Тобто, Hommonai Z, Paz G. F., 1982].
Дані про виникнення під впливом дифеніну эмбриопатий доповнюються експериментально встановленим властивістю цього препарату викликати патологічні поведінкові реакції у піддослідних тварин. Внутрішньом'язове введення білим щурам дифеніну в дозі 1000 мг/кг на 9-й, 10-ї чи 13-й день вагітності викликало значні зміни поведінки у потомства у віці 10 тижнів [Mulleuix Ph., Tassihari М. Sh., Keith D. A, 1983].
Як свідчать експериментальні дані, щоденне підшкірне введення мишам лінії NMPJ вальпроєвої кислоти в дозі 400 мг/кг з 7-го по 15-й день вагітності призводить до збільшення числа резорбированных плодів, до зниження маси тіла плодів, а також до появи вад розвитку у вигляді экзэнцефалии [Nau Н. et al, 1981; Nau Н, 1985].
