Отже, застосування в ранні терміни вагітності дифеніну, триметин і вальпроєвої кислоти протипоказано. Необхідність заміни даних препаратів у період вагітності, зокрема, в період інтенсивного органогенезу, іншими протисудомними препаратами - очевидна. В цьому плані кращий карбамазепін (фінлепсин, стазепін, тегретол), який, судячи з експериментальними даними, не має тератогенної активністю [Tuchmann-Duplessis Н, 1984; Pacifici G. М, Tomson Т., Bertilsson L, 1985].
Відсутні дані про потенційну тератогенної небезпеки для плодів людини карбамазепіну і этосук-симида [Verloes A., Lambotte, 1986]. А. А. Архангельський (1984) рекомендує застосовувати при епілепсії у вагітних бензонал, як один з найбільш ефективних і найменш токсичних протисудомних препаратів. Хоча, як зазначено у відповідних розділах цієї книги, протисудомні засоби з групи барбітуратів і бензодіазепінів не є абсолютно нешкідливими для плоду, відсутність у них тератогенної дії на плід людини дозволяє використовувати їх в період вагітності зі значно меншим ризиком.
Прийом протисудомних препаратів може викликати у новонароджених важкі кровотечі, обумовлені дефіцитом вітаміну К. Такий ефект описаний при прийомі під час вагітності барбітуратів, гідантоїну та інших коштів. Тому вагітні, які приймають протисудомні засоби, необхідно з метою профілактики призначити, починаючи з 8-го місяця вагітності, 2 рази в тиждень по 10 мг вітаміну К (вікасолу). Новонароджених, матері яких отримували під час вагітності протисудомні препарати, слід ввести (внутрішньовенно) безпосередньо після народження 1 мг вітаміну К, а через день таку ж дозу препарату внутрішньом'язово [Rao J. Н., Arulappu R, 1981; Домула М, Вайсбах Р, X. Ленк, Келлер Я, 1980].
Причиною несприятливого впливу протисудомних препаратів на новонароджених і дітей грудного віку є надходження цих препаратів до дитини з молоком матері. Тому заслуговує уваги вивчення процесу дифузії даного речовини в грудне молоко. Згідно з даними Richeus А. (1979), концентрація дифеніну в сироватці крові лактуючих жінок становить 10-20 мкг/мл, при співвідношенні його концентрації у грудному молоці та сироватці крові, що дорівнює 0,2. Проведені розрахунки показали, що при масі тіла новонародженого 3 кг і добовому споживанні їм грудного молока в кількості 500 мл дитина отримує дифенін в добовій дозі, що приблизно дорівнює 0,5 мкг/кг, що не представляє небезпеки для його здоров'я. За даними D. J. Birkett, J. J. Grygiel (1982), вміст карбамазепіну в грудному молоці приблизно вдвічі менше, ніж у сироватці крові годуючих грудьми жінок. Якщо концентрація етосуксимід в сироватці крові жінки в період лактації дорівнює 64 мкг/мл, його виведення з грудним молоком за добу складає в середньому 12,8-38,4 мг, що не становить небезпеки для новонародженого [Koup J. et al, 1978]. Вальпроєва кислота та її Na-сіль визначаються в грудному молоці в концентраціях, які становлять не більш 5-10% від таких у сироватці крові матері. Тому годування груддю жінками, які приймають цей препарат, також не представляє небезпеки для дитини [Alexander F. W, 1979; Dickinson G. et al, 1979].
Як свідчать наведені вище дані, застосування протисудомних препаратів в період лактації не є протипоказанням для годування дитини грудним молоком. Разом з тим при надлишковому прийомі матір'ю протисудомних засобів у дитини можуть спостерігатися підвищена сонливість, млявість, він слабо смокче груди, відстає в збільшенні маси тіла [Архангельський А. А, 1984].
