Досвід показав, що оптимальними по місткості є будинки для людей похилого віку на 150-200 місць. Однак з урахуванням вимог демографії (у разі спорудження жител для літніх в місцях їх колишнього проживання) їх будівництво виправдано тільки в середніх і великих містах. Для малих міст і селищ необхідні будинку на 50-100 місць (П. Р. Рудаков, 1972).
Повертаючись до питання розселення людей похилого у будинках роздільного типу або суміщеного після з'ясування оптимальної місткості будинків, слід зробити висновок, що «будівництво будинків роздільного типу буде найбільш виправдано в великих містах, в яких кількість літніх людей досить значно. Для малих і середніх міст будівництво будинків роздільного типу неекономічно. Тут доцільно будувати будинки суміщеного типу.
Вивчення відносної частки практично здорових і хворих довгостроково протікають захворювання серед літніх людей, які проживають у спеціалізованих будинках, а також контингентів осіб, які знову надходять у ці будинки, показало, що останнім часом в СРСР і ряді високорозвинених країн серед осіб, що надходять в будинки-інтернати і живуть у них, спостерігаються зменшення кількості практично здорових осіб і зростання числа хворих, які потребують догляду. Збільшення відбувається за рахунок природного старіння проживають і особливо надходження все більшого числа хворих старшого віку. В даний час у СРСР вони складають приблизно 30-40% числа прийнятих в будинки-інтернати (А. О. Петриченко, 1976). Слід вважати, що в СРСР процес зменшення кількості практично здорових серед вступників буде продовжуватися. Це пояснюється постійним поліпшенням матеріальних і житлових умов, високою забезпеченістю медичною допомогою, розвитком побутового обслуговування населення. У зв'язку з цим змінюються вимоги до організації всієї роботи будинків-інтернатів. Літні прагнуть як можна довше перебувати в домашніх умовах. Діючі будинки-інтернати поступово будуть купувати лікарняний або санаторний профіль з підвищеним комфортом.
Є приклади (СРСР, НДР), коли будинки для людей похилого віку беруть на себе турботу по обслуговуванню одиноких престарілих, які живуть у будинках квартирного типу. Зокрема, в Ризі три міських пансіонату обслуговують на дому 47 самотніх літніх людей (харчування, прибирання, прання тощо).
Говорячи про принципи розселення людей похилого віку, слід звернути увагу на розміщення будинків для людей похилого віку в системі забудови міста. До цих пір багато хто фахівці були переконані в тому, що будинки-інтернати та пансіонати для людей похилого віку доцільно будувати на околиці міста або в його передмістях. Це вимога особливо виправдовує себе в старих містах, де важко вибирати відповідний ділянку для будівництва будинку. Проте в даний час розширення площі міст у багатьох країнах відбувається за рахунок освоєння нових житлових масивів, на території яких можна будувати більш комфортабельні будинки-інтернати для престарілих. Об'єднання деяких форм обслуговування в єдину систему дає ряд економічних переваг.
