Серед авторів немає єдиної думки про мінімальної концентрації сперматозоїдів при нормозооспермии. Так, С. А. Каган (1969), Monch (1952), Vasterling (1960) приходять до висновку, що за активної рухливості сперматозоїдів не існує ніякої межі їх концентрації, що має значення для плодючості подружжя.
Навпаки, як показали дослідження А. А. Шорохової (1959), В. М. Порудоминского (1960, 1964), М. А. Куніна (1963, 1968), Молнар (1969), Joeb (1953), при зниженні числа сперматозоїдів в 1 мл еякуляту нижче 60 млн. зменшується можливість зачаття.
На наш погляд, справедливим є зауваження Молнар (1969), вважає, що при безплідному шлюбі запліднення у жінок, які мають мужів з патоспермией, не настає «не тільки із-за незначної кількості сперматозоїдів, але, головним чином, тому, що вони є біологічно неповноцінними» (Молнар, 1969).
У своєму повідомленні на міжнародному симпозіумі з імунології сперматозоїдів і запліднення (Варна, 1967) голландський дослідник С. Ван Дюйн висловив думку, що найбільш важливою властивістю сперми людини, що визначає мінімум запліднюючої здібності, є загальна кількість сперміїв в еякуляті, їх оптимальна швидкість, структурно-нормальні форми сперматозоїдів і ступінь загибелі останніх. Ці властивості, на думку автора, знаходяться в тісному зв'язку і значно залежать від зовнішніх умов, найбільш важливими з яких є температура рН, мінеральний і органічний склад сперми. Цим же автором було відзначено, що вивчення морфологічного складу еякуляту є найбільш суб'єктивною, найменш точною частиною комплексних досліджень чоловічої плодючості.
При дослідженні морфологічного складу сперми 1062 чоловіків, безплідних у шлюбі, нормальний склад виявлений у 56,9%, олігозооспермія I ступеня у 12,4%, олігозооспермія II ступеня у 8,8%, олігозооспермія III ступеня у 12,3%. Із загального числа досліджених чоловіків страждали некрозооспермией 2,4% і азооспермія 7,2%.
При нормозооспермии з збільшенням віку чоловіків до 35 років збільшується обсяг еякуляту від 2,5 мл до 21-25 років до 2,9 мл в 31-35 років. Після 35 років зі збільшенням віку об'єм еякуляту зменшується до 2,2 мл в 41-45 років.
При нормозооспермии порівняно з іншими віковими групами серед 31-35 та 36-40-річних чоловіків 1 мл сперми і весь еякулят містять більше сперматозоїдів, ніж в інших вікових групах.
Цікаво відзначити, що виявлено синхронність вікової динаміки кількості сперматозоїдів в 1 мл сперми і величини активної реакції еякуляту (рис. 19).
Число рухомих і патологічних форм сперматозоїдів при нормозооспермии і при патоспермії не піддається достовірним віковим змінам.
До 41 року в спермі відсоток клітин сперматогенезу становить 2,1. Цей показник значно підвищується (2,9%) лише в спермі 41-45-річних чоловіків.
При різних формах патоспермії клітини сперматогенезу або взагалі відсутні, або (частіше), їх кількість значно перевищує зазначене у фертильних чоловіків. У цих випадках в тій чи іншій мірі порушується нормальний хід сперматогенезу. Збільшення в еякуляті клітин сперматогенезу і їх відсутність свідчить про різке зниження функції клітин Сертолі.
Лейкоцити у великій кількості частіше виявлено в спермі чоловіків, які страждають олигозооспермией. При цьому, чим важчий ступінь олігозооспермія, тим частіше зустрічається сперма, яка містить велику кількість лейкоцитів. Цей факт свідчить про те, що при олігозооспермії у статевих органах частіше є запальний процес.
Особливий інтерес представляє вивчення морфологічного складу сперми чоловіків при трихомонадному ураженні статевих органів.
Крім трихомонад у всіх эякулятах виявлено велику кількість лейкоцитів, що є наслідком наявності запального процесу в статевих органах цих чоловіків.
