При виявленні причин безплідного шлюбу паралельно з дослідженням жінок необхідною умовою є дослідження плодючості чоловіків, так як в 30-50% випадків безпліддя у шлюбі обумовлюється чоловічою стерильністю (В. Ф. Жорданиа, 1960; В. М. Порудоминекий, 1964).
Причини чоловічого безпліддя так само, як і жіночого, дуже різноманітні і залежать від цілого ряду чинників. При цьому треба враховувати, що нерідко встановити справжню причину безпліддя буває надзвичайно важко.
Нормальний хід сперматогенезу регулюється складними процесами, які необхідно розглядати з точки зору цілісного організму, а не як щось місцеве, локальне. Нейроендокринна регуляція статевої функції чоловіків забезпечується насамперед системою-кора мозку-гіпоталамус-гіпофіз-насінники. Крім того, у цьому складному процесі беруть участь інші ендокринні залози, що забезпечують нормальний розвиток повноцінної насіннєвий клітини (С. Д. Каган, 1969).
Навіть незначне відхилення від нормального ходу регулювання на будь-якому її рівні, наприклад, гіпофункція ендокринних залоз, порушення ензимних процесів, нестача енергетичних або пластичних речовин може призвести до безпліддя, виліковного або необоротного.
Причинами чоловічого безпліддя можуть бути різні вади розвитку статевих органів (Knauth і Роtempa, 1963), вроджені захворювання, пов'язані з порушенням каріотипу (Kjessler, 1965), хронічні інтоксикації, зловживання алкоголем і нікотином (Boeminnghaus u Klosterhalfen, 1958), інфекційні захворювання, особливо венеричні (Charny, 1960; Vasterling, 1960), біологічно неповноцінне харчування (в. І. Фофанов з співроб., 1970; Reid, 1966), перевтома (С. А. Каган, 1969), вплив іонізуючої радіації (Scott, 1969).
Травма насінників, згідно з результатами досліджень Б. А. Езданяна (1954), Harrison (1967), може також стати причиною безпліддя, яке пояснюється не тільки посттравматичної атрофією, але і виникненням аутоімунної реакції, спрямованої проти сперматогенного епітелію (С. С. Райцина, 1970; Dameshek, 1966).
Перераховані причини прямо чи опосередковано викликають зміни насінної рідини і чоловіче безпліддя. Тому при встановленні причин чоловічого безпліддя основним, але не єдиним методом дослідження плодючості є вивчення повноцінності сперми.
Більшість робіт, присвячених ролі сперми в етіології безплідних шлюбів, стосується в основному лише вивчення її фізико-морфологічних властивостей
(М. Н. Побединський, 1959; Е. І. Майзель, 1965, Joeb, 1953; Leikkola, 1955).
В результаті досліджень цих авторів виявлено залежність між кількістю сперматозоїдів в еякуляті та його запліднюючої здатністю.
Як вказує Молнар (1969), класифікація здатності сперми до запліднення заснована на вивченні її основних показників: концентрації сперматозоїдів і кількості їхніх рухомих і морфологічно нормальних форм.
Найбільш поширені класифікації морфологічного складу еякуляту людини представлені в таблиці 3.
