При II типі розподілу спостерігається відстрочений ефект вирівнювання концентрацій лікарського препарату в крові вагітної і плода, після чого його концентрація в крові плода стає більш високою, ніж у крові вагітної. Цей тип розподілу зумовлено уповільненим переходом лікарських засобів як через плаценту, так і у зворотному напрямку, що може залежати від ступеня зв'язування лікарських засобів з білками сироватки крові плода і від показника рН, згідно з яким лікарський препарат надходить до плоду. Подібна закономірність заслуговує особливої уваги, оскільки одноразова зміна концентрації лікарського препарату в крові плода до настання динамічної рівноваги може дати хибні уявлення про його концентрації порівняно з концентрацією в крові матері. За II типом кривої дисоціації здійснюється розподіл в системі мати - плід похідних бензодіазепіну - сибазону (діазепам, седуксен), нозепама (оксазепам); протисудомного препарату вальпроєвої кислоти.
Тип III характеризується тим, що концентрація лікарських засобів у сироватці крові плода ніколи не досягає рівня їх концентрації в сироватці крові вагітної, що може бути обумовлено як міцної зв'язком лікарських засобів з білками сироватки крові вагітної, так і(або) градієнтом рН, що перешкоджає їх проникненню до плоду. За цим типом відбувається розподіл дитиліну, пропилтиоурацила, дигоксину та ін.
Разом з тим необхідно враховувати і такі чинники, що впливають на швидкість надходження лікарських препаратів від матері до плоду, як можливість підвищеного метаболізму в організмі плода, перехід лікарських засобів безпосередньо в кровотік матері, особливості розподілу в організмі плода внаслідок високої спорідненості до певних органів і тканин [Waddell W. J., Marlowe С., 1981].
На транспорт лікарських засобів через плаценту, що може істотно вплинути і ціла низка інших факторів. G. S. Dawes (1973) встановив, що якщо материнський і плацентарний кровотік ідентичні по інтенсивності, то вирівнювання концентрації лікарських засобів в тканинах плода настає в 3 рази повільніше, ніж якщо б тканини плоду забезпечувалися безпосередньо від материнського кровотоку.
Особливості трансплацентарного перенесення лікарських засобів свідчать про те, що більшість фармакологічних речовин проникає до плоду за умови вираженого градієнта концентрацій лікарського препарату в крові матері і плода і відсутності метаболічних перетворень лікарських засобів ферментними системами плаценти. У зв'язку з цим деякі автори вважають, що термін «плацентарний бар'єр», що вживається стосовно переходу лікарських засобів, є не зовсім точним [Munro С. D., 1981]. Тому в літературі зустрічається також термін «плацентарний сито» [Pagliaro С. A. et al. 1979], мабуть більше відповідає поняттю «транспортна функція плаценти по відношенню до лікарських препаратів.
