Практичне значення при професійному відборі має питання про допущення на гучну роботу осіб з хронічним захворюванням середнього вуха. У старе час велика увага приділялася переважно гнійного середнього отиту, так як це захворювання було порівняно широко поширене. З цього питання в літературі немає загальноприйнятого погляду. Деякі автори вбачають у зв'язаному з захворюванням середнього вуха погіршення повітряній звукопровідності фактор, що оберігає орган слуху від ураження при впливі інтенсивного виробничого шуму. Інші вважали, що гнійні середні отити привертають до більш раннього і різкого ураження внутрішнього вуха. Протиріччя пояснюються, на нашу думку, тим, що автори не
враховували особливостей процесу у вусі, умов виробництва. Як одна, так і інша думка базувалося на результатах порівняння слуху у невеликої групи робітників, хворих середнім отитом, зі слухом у великої групи робітників зі здоровими вухами. При цьому не враховувалися характер і перебіг запального процесу у вусі, тривалість контакту з шумом, індивідуальні особливості робітників.
Для вирішення питання про ролі хронічного отиту у патогенезі професійної приглухуватості ми обстежили (1927) 218 робітників різних професійних груп, які страждали одностороннім захворюванням середнього вуха. Дослідження слуху вироблялося камертонами від C64 C до4096, свисток Гальтона, шепітної та розмовної промовою. Воно показало, що у більшості робітників з гнійним отитом слух на хворе вухо більше знижений, ніж на здорове; при излеченном ж гнійному отиті нерідко відзначався на це вухо кращий або однаковий зі здоровим вухом на слух окремі камертони, а іноді і на все, починаючи з C512. Про те, що це обумовлено погіршенням функції равлики, говорить значне вкорочення кісткової провідності, яке у робітників, що зазнавали впливу вібрації, малося на 85% і було більш виражене на хворе вухо; у робітників, що не піддавалися впливу вібрації, вкорочення спостерігається тільки в 25%.
Крім того, звернув увагу й інший цікавий факт. Слух при хронічному гнійному отиті у робітників шумових професій в середньому значно гірше, ніж у інших. Це можна пояснити лише додатковим шкідливим впливом на слухову функцію, тобто визнати, що внутрішнє вухо при гнійному середньому отиті чутливе до впливу шуму і вібрації.
Отримані нами дані дозволили дійти висновку, що роль хронічного гнійного отиту в умовах комбінованого впливу на орган слуху шуму і вібрації залежить від характеру процесу в середньому вусі, функціональних здібностей органу слуху і професійних умов. У більшості випадків виявилася несприятлива роль хронічного гнійного середнього отиту; рідше при катаральних формах отиту можна було відзначити і його захисну роль. Однак якщо врахувати, що при хронічному гнійному середньому отиті часто є залучення в процес і равлики, не можна переоцінювати сприятливу роль отиту навіть у виробництві з відсутністю вібрації.
У своїй роботі про принципи професійного відбору М. І. Вольфкович (1931) наступним чином обґрунтовує протипоказання при гнійних отитах. Захворювання середнього вуха є моментом, який посилює кісткову провідність, а при струсі кісткова провідність відіграє основну роль в доставці звуків до внутрішнього вуха. Для внутрішнього вуха виявляються згубними навіть струсу з періодом коливань нижче сприймаються вухом при повітряної передачі. Протипоказанням до допущення цих осіб є також наявність у вусі запального процесу, який, як показують спостереження, надзвичайно погано рубцюється (серед робітників шумних цехів - текстильників і молотобойців - відсоток гнійних отитів вдвічі перевищує звичайний). Нарешті, автор вважає, що при умовах струсу небезпека поширення запалення на сусідні ділянки тканини повинна збільшуватися. Таким чином, наявність гнійного отиту у будь-якій формі можна вважати протипоказанням до роботи у виробництвах, де, крім шуму, є виражене струс.
