За допомогою визначення тестів функціональної активності яєчників, вивчення екскреції гормону аденогіпофіза та гістології ендометрію у 138 жінок, а також за допомогою визначення швидкості поглинання радіоактивного йоду щитовидною залозою у 384 жінок з гіпоплазією матки і хронічним запаленням її придатків, було встановлено, що гіпоплазія матки у 65,1% і запальні захворювання її придатків у 67,3% супроводжуються функціональним порушенням механізму нейроендокринної регуляції репродуктивної функції, що обумовлює ендокринне безпліддя.
Найбільш частою причиною жіночого безпліддя є патологія маткових труб. При гістеросальпінгографії, проведеної у 1633 жінок, що страждають безпліддям, у 63,6% з них було виявлено непрохідність однієї або обох труб, а при продуванні їх у 700 жінок встановлено 11 видів функціонального стану труб.
У цих випадках одночасно мали місце у 25% жінок ще і патологічні зміни шийки матки і тіла матки, які самі по собі теж можуть бути причиною безпліддя.
З допомогою модернізованого нами методу визначення антісперматозоідних антитіл, що дозволяє виявити не тільки агглютинирующие, але і иммобилизирующие антисперматозоидные антитіла, а також вивчити резистентність сперматозоїдів, були досліджені 179 жінок, що страждають безпліддям, у 23,4% з них виявлені антисперматозоидные антитіла. При цьому було виявлено, що імунологічні причини безпліддя зустрічаються до 31,0% при первинному
- до 20,8% при вторинному безплідді жінок, а також у 19,0% при непрохідності маткових труб і 26,0% при відсутності анатомічних причин безпліддя.
При оцінці безпліддя нездатність чоловіків до запліднення і нездатність жінок до зачаття являє рівноцінні фактори.
Безпліддя в шлюбі болісно сприймається обома подружжям. Поширене вкорінене неправильна думка про те, що здатність до скоєння статевого акту рівноцінна здатності до запліднення, і численні чоловіки вважають, що в разі безпліддя у шлюбі досліджуватися і лікуватися повинна тільки дружина. Тому лише в 0,3% чоловіків була досліджена сперма до звернення до нас з приводу безпліддя у шлюбі, а при дослідженні її у 1062 чоловіків виявилося, що тільки у 56,9% - з них була нормозооспермия, а у решти 43,1%-патоспермія.
Дослідження сперми 1062 чоловіків, які перебувають у безплідному шлюбі, показало, що її морфологічний склад піддається віковим змінам і залежить від способу її отримання. Більш фізіологічним способом отримання сперми виявилося перервані статеві зносини після статевого утримання протягом 5-6 днів.
При дослідженні органічного (загальні ліпіди, білкові фракції, вільні амінокислоти) та мінерального (калій, кальцій, натрій, цинк, фосфор, магній) складу сперми 369 плідних чоловіків було встановлено, що і біохімічний склад сперми теж піддається віковим змінам.
При вивченні біохімічного складу сперми при патоспермії 347 чоловіків було виявлено, що її органічний і неорганічний склади істотно відрізняються від нормальної сперми. Відзначено, що навіть і при нормальному морфологічними складі сперми е порушення біохімічного складу може стати причиною безпліддя.
З 179 чоловіків, що перебували у безплідному шлюбі, у 25% з них в крові були антисперматозоидные аутоантитіл а й у 22,3% була знижена резистентність сперматозоїдів. Антисперматозоидные антитіла були виявлені у чоловіків до 35,4% при первинному і до 20,8% при вторинному безплідді, а також у 27,0% при прохідності маткових труб і у 19% при непрохідності маткових труб у їхніх дружин.
При вивченні за нашою методикою у 20 жінок з плідних шлюбів впливу вмісту піхви та шийкового каналу на морфологію сперматозоїдів відзначено, що після статевих зносин протягом перших двох годин не більше ніж 32% сперматозоїдів піддаються руйнуванню, тобто термолизу, з числа ж 74 жінок, які страждають функціональними безпліддям, у 74,3% з них спермолиз був високим-від 35 до 100%. При цьому встановлено, що високий відсоток спермолиза залежить або від зниженої резистентності сперматозоїдів внаслідок нестачі в еякуляті ліпідів, білкових фракцій, вільних амінокислот, або від порушення імунобіологічних властивостей вмісту піхви і каналу шийки матки, внаслідок наявності в ньому антісперматозоідних антитіл і патогенної мікрофлори, а також зміни рН.
