Критерієм оцінки ефективності лікування безпліддя повинна бути не тільки частота відновлення прохідності маткових труб (при трубному безплідді), нормалізація функції ендокринних залоз (при ендокринному безплідді), і навіть не тільки відсоток настання вагітності, але і народження життєздатного здорової дитини при збереженні здоров'я матері.
У жінок при безплідності в шлюбі внаслідок соматичної або функціональної неповноцінності організму при настанні вагітності і в пологах частіше виникають ускладнення, ніж у здорових жінок, і чаші, ніж зазвичай, у них спостерігається втрата дітей.
При аналізі 597 історій вагітності та пологів у жінок, що страждали в минулому безпліддям, відмічені ускладнення у 86,0% перебігу вагітності та в 86,0% в процесі пологів.
Шляхом проведення профілактичних заходів під час вагітності та бережного розродження у 155 жінок, раннє страждали безпліддям, ми змогли зменшити частоту ускладнень вагітності та пологів і довести їх до рівня здорових жінок.
Фактори, що обумовлюють безпліддя, причинно пов'язані з пошкодженням механізму нейроендокринної регуляції репродуктивної функції і для її попередження слід застосовувати заходи профілактики та лікування порушень розвитку цієї функції.
Так як безпліддя у шлюбі виникає внаслідок патології жіночого організму все ж частіше, ніж чоловічої, і в разі виникнення вагітності після ліквідації безпліддя доводиться здійснювати антенатальну охорону плода і дбайливе розродження у закладах акушерсько-гінекологічного профілю, то і заходи по боротьбі з безпліддям в організаційному плані доцільніше проводити в тих же закладах.
У зв'язку з цим не можна не погодитися з думкою В. М. Порудоминекого про те, що «принципово не має значення, який фахівець і лікар займається безпліддям у чоловіків. Важливо, щоб цей лікар виявив інтерес до цієї проблеми, володів необхідними знаннями і мав у своєму розпорядженні обладнані лабораторії для проведення необхідних, часом досить складних досліджень» (1964).
Наш досвід роботи в цьому напрямку показує, що боротьба з безпліддям у шлюбі повинна проводитися в централізованих спеціалізованих кабінетах, які слід створювати в тих акушерсько-гінекологічних закладах, які є клінічними базами акушерсько-гінекологічних кафедр медичних інститутів і відповідних науково-дослідних інститутів.
У жіночих консультаціях в звичайних умовах їх роботи можуть своєчасно відбиратися відповідні контингенти, може проводитися і доступне дослідження і лікування. У складних випадках ці хворі повинні бути направлені для більш поглибленого дослідження та лікування в згадані централізовані спеціалізовані кабінети.
