В економічній літературі потенційні трудові можливості населення в загальному вигляді визначаються за чисельністю населення робочого віку і періоду майбутнього життя відповідно з межами робочого віку. Однак це дуже неточний підрахунок. Він не дозволяє враховувати вікову структуру населення робочого віку та працюючих осіб молодше і старше працездатного віку.
Проведений нами розрахунок показав, що чоловіче і жіноче населення працездатного віку при обліку вікової структури в 1959 р. володіло потенціалом в 1,5 та 1,4 млрд. людино-років. Працюючі підлітки більш значно доповнюють цю величину, ніж пенсіонери, бо період їх майбутнього життя вище передбачуваного межами робочого віку. Але так як серед працюючих чисельне представництво пенсіонерів в 10-20 разів більше, ніж підлітків, сумарний внесок цих груп населення в загальний трудовий потенціал країни майже однаковий. Для пенсіонерів-чоловіків він склав 0,6%, для жінок-1,8%, а підлітків - 0,9 і 0,86 % відповідно.
Ще більш вагомого уточнення фактичного трудового потенціалу можна отримати при обліку зайнятості населення працездатних віків. У нашій країні в умовах дефіциту трудових ресурсів та відсутності безробіття незайнятість у цьому періоді пов'язана або з інвалідністю я рано пільговим виходом на пенсію, або з природним відволіканням жінок від професійної діяльності за сімейними обставинами. Так, у 1959 р. не працювало 10,1 млн. чоловіків і 15,7 млн. жінок робочого віку, що при розрахунку на всю сукупність населення працездатних віків дозволило визначити середнє перевищення величини трудового потенціалу країни на 608 млн. людино-років. В 1970 р. не було зайняте роботою 9,7 млн. чоловіків і 12,2 млн. жінок працездатного віку, що склало приблизно 675 млн. людино-років трудового потенціалу.
Сумарний трудовий потенціал населення СРСР, обчислений з урахуванням віку за період з 1897 (перша перепис) по 1970 р., майже подвоївся, що пов'язано із збільшенням чисельності населення працездатного віку, а середня величина трудового потенціалу, підвищуючись до 1959 р. серед чоловіків і до 1926 р. серед жінок, в подальшому знизилася, що пов'язано безпосередньо з проявом старіння населення.
Трудовий потенціал, розрахований з урахуванням фактичної зайнятості населення різного віку, за всіма параметрами нижче, ніж для населення працездатного віку, незважаючи на те що в першому випадку врахована трудова активність осіб молодше і старше його. Потенціал трудових ресурсів країни (все населення працездатного віку, а також працюючі підлітки і пенсіонери), природно, найбільш високий.
Отже, в залежності від завдання, вихідних позицій і джерела, який служить підставою для визначення трудового потенціалу, трудові можливості населення набувають різну кількісну оцінку. Більш цінною і правдоподібною є вона при обліку вікового складу досліджуваної сукупності населення.
Використання трудового потенціалу також більш раціонально оцінювати з урахуванням зайнятості та вікового складу працюючого населення. Зниження трудової активності населення по мірі збільшення віку стало достатнім приводом для підвищеної уваги суспільства до проблеми повного та раціонального використання трудових можливостей населення і факторів, що сприяють її вирішенню. Графічно динаміка зайнятості населення працею в СРСР за більш ніж півстолітній період представлена на рис. 2.
Демографічна характеристика населення
Сторінки: 1 2 3 4 5 6
Рис. 2. Доживаемость і зайнятість чоловічого і жіночого населення Росії (1897) і СРСР (1926, 1959, 1970 рр..) в залежності від віку. Позначення ті ж, що і на рис. 1.
