Дистаназия в етимологічному значенні - заперечення смерті. Практично в це поняття вкладається вимога максимальних заходів порятунку (героїчних зусиль) для кожного хворого, який перебуває в термінальному стані. Ортотаназия - поняття, близьке до поняття пасивної евтаназії. Цим поняттям позначають таке явище, коли лікар не докладає особливих зусиль для порятунку хворого і не вводить коштів, укорачивающих його життя, а обмежується лише заходами полегшення стану. В даний час в Радянському Союзі офіційно прийнята тактика дистаназии - надання максимально можливої допомоги хворому, що впало з тієї чи іншої причини у термінальний стан. І це анітрохи не боячись гучного слова), можна сміливо сказати, велике досягнення нашого соціального ладу, нашої медицини і в багатьох відносинах кардинальне рішення проблеми евтаназії.
А тепер поговоримо про ятротаназии. Від слів «ятрос» («иатрос») - лікар і «танатос» - смерть. Здавалося б, це те саме поняття, що й активна евтаназія, коли лікар сприяє смерті хворого. Однак тут є принципова різниця. Вона полягає в тому, що при евтаназії лікар намагається полегшити смерть і в цьому є частка милосердя, хоча вона і не може виправдати навіть таких дій лікаря. У разі ж ятротаназии мова йде зовсім про інше. Наведемо один приклад.
...Як-то терапевта довелося консультувати хворого на дому. У того було важке захворювання легенів з вторинним ураженням серця і легенево-серцевою недостатністю. Після огляду лікар зробив необхідні призначення, виписав рецепти і попрямував додому. Проводжав його родич запитав:
- Професоре, а що ви думаєте про стан хворого? Виживе він чи варто мучити його всіма цими уколами і ліками?
Лікаря обурили питання, і він, мабуть, дещо різко відповів, що йому неприємні такі розмови і що хворої людини необхідно лікувати до останнього його подиху, завжди зберігаючи надію на одужання.
Родич хворого зніяковів:
- Ви не думайте, що ми не хочемо лікувати його чи бажаємо йому смерті. Вся справа в тому, що до вас була дільничний лікар, яка сказала, що все вже марно і хворого немає сенсу лікувати.
Тепер настала черга зніяковіти професору.
- Лікар не могла сказати таке, мабуть, тут непорозуміння,- заперечив він.
На жаль, розмова з дільничним лікарем показав, що ніякого непорозуміння не було і вона дійсно сказала, що лікування безглуздо. Возмутительнейший факт: дільничний лікар сама, одноосібно, ні з ким не радячись, не консультуючись, не докладаючи зусиль для госпіталізації та активної терапії, оголосила хворої людини безнадійним і відмовила за власною ініціативою йому в лікуванні, тобто прирекла його на загибель. Ось це ми і називаємо ятротаназией.
Є всі підстави вважати ятротаназию одним з найбільш неетичних, аморальних явищ в медицині.
