До тяжких тілесних ушкоджень (ст. 108 КК) відносяться: небезпечні для життя в момент заподіяння, а також такі, які спричинили за собою хоча б одне з перерахованих наслідків: втрату зору, слуху чи якогось органу, а також втрату органом його функцій, душевну хворобу, переривання вагітності, стійку втрату працездатності не менш ніж на 1/3, незабутнє спотворення обличчя.
Небезпечними для життя, як зазначено у «Правилах», є ушкодження, які самі по собі загрожують життю потерпілого в момент заподіяння або при звичайному їх перебігу закінчуються смертю. Запобігання смертельного результату, обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень.
Небезпечні для життя ушкодження (особливо якщо своєчасно і кваліфіковано була надана медична допомога) можуть у ряді випадків закінчитися сприятливо і навіть не спричинити серйозних наслідків для людини. У зв'язку з цим при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя не враховуються наслідки небезпечної для життя ушкодження, а сам факт наявності небезпеки для життя в момент заподіяння ушкодження. Небезпечними для життя ушкодженнями вважаються наступні:
а) «проникаючі поранення черепа, у тому числі й без ушкодження мозку»1. Сюди належать рани, при яких пошкоджені як м'які тканини, так і підлягають кістки черепа (з пошкодженням твердої мозкової оболонки або без нього), в результаті чого порожнину черепа повідомляється із зовнішнього середовищем;
б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком переломів кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа».
Відкритим переломом є сполучені через рану м'яких тканин з зовнішнім середовищем перелом обох платівок кістки склепіння або основи черепа. До небезпечних для життя слід відносити відкриті і закриті переломи тільки тих кісток, які беруть участь у формуванні мозкового черепа. Ступінь тяжкості переломів інших кісток черепа, а також тріщин тільки однієї зовнішньої пластинки кісток склепіння черепа оцінюється по результату пошкодження після її загоєння;
в) забій головного мозку тяжкого ступеня як зі сдавленней, так і без здавлення головного мозку; забиття головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стволового відділу».
Забій головного мозку тяжкого ступеня у всіх випадках повинен кваліфікуватися як небезпечне для життя і, отже, тяжке тілесне ушкодження. Забиття головного мозку середньої тяжкості розцінюються як небезпечні для життя тільки в тих випадках, коли виникають симптоми ураження (здавлення) стволового відділу мозку, при яких і виникають загрозливі для життя стани, обумовлені вираженими порушеннями центральної регуляції життєво важливих функцій організму;
г) «епідуральний, субдуральное і субарахноїдальний внутрішньочерепний крововилив за наявності загрозливих для життя явищ».
Небезпека для життя внутрішньочерепних крововиливів обумовлюється ступенем стискання кров'ю головного мозку і, насамперед, його стволового відділу;
д) «проникаючі поранення хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку».
Проникаючими пораненнями хребта (в будь-якому її відділі) вважаються не тільки супроводжуються пошкодженням всіх тканин (шкіри, м'язів, зв'язок, кісток, твердої мозкової оболонки), але і такі випадки, коли тверда мозкова оболонка залишається не ушкодженою;
е) «переломовивих і переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, а також односторонній перелом дуг I і II шийних хребців, у тому числі і без порушення функції спинного мозку.
Для визнання пошкодження небезпечним для життя достатньо лише одного з перелічених ушкоджень (перелом тіла, переломовивиху, переломи дуг I і II шийних хребців);
1 В лапках наведено тексти з «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», без лапок - пояснення.
