Якщо людині заподіяні тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя, то ступінь їх тяжкості визначається по результату (тобто наслідків для здоров'я і працездатності постраждалого).
Ст. 108 КК РРФСР відносить до тяжких тілесних ушкоджень, що закінчилися одним з наступних випадків:
1) втрата зору. Під втратою зору розуміють такий шкоду, заподіяну здоров'ю, при якому людина стає сліпою або не може розрізняти контури предметів на близькій відстані - гострота зору 0,04 і нижче. Мається на увазі невиліковна сліпота, а не тимчасова втрата зору. Розглядаючи цей ознака, слід зазначити, що до тяжких тілесних ушкоджень відноситься втрата зору не тільки на обидва ока, але і на один. Однак у цьому випадку кваліфікуючою ознакою не буде втрата зору, а стійка втрата працездатності більш ніж на 1/3 (втрата зору на одне око тягне за собою стійку втрату працездатності в розмірі 35%);
2) втрата слуху. Під цим розуміють стійку глухоту на обидва вуха в результаті тілесного ушкодження. Сюди ж відносять і таку ступінь порушення слуху, при якій людина перестає чути гучну промову на відстані 2-5 см від вушної раковини. Якщо в результаті тілесного ушкодження чоловік втратив слух на одне вухо, то це не буде тяжким тілесним ушкодженням, а має бути віднесено до менш тяжких;
3) втрата будь-якого органу або втрата органом його функції. Під втратою органу розуміють як анатомічну втрату цього органу, так і приведення його у функціональному відношенні в недіюче стан; зазвичай мова йде про втрату язика, руки, ноги, втрати продуктивної здатності. Під втратою язика розуміють як його анатомічну втрату, так і невиліковну втрату мови, тобто здатності висловлювати свої думки членораздельными звуками, зрозумілими для оточуючих. Під втратою руки чи ноги розуміють як анатомічну втрату цих органів (ампутацію не нижче ліктьового чи колінного суглобів), так і приведення у стан, який виключає їх функцію.
Слід мати на увазі, що втрата органів може розглядатися як тяжке тілесне ушкодження і за іншою ознакою - значної стійкої втрати працездатності, так як втрата будь-якого з перелічених органів пов'язана зі стійкою втратою працездатності більш ніж на 1/3.
Втрата продуктивної здатності прирівнюється до втрати органу і включає втрату здатності до злягання, запліднення, зачаття і дітородіння;
4) переривання вагітності. Аборт або передчасні пологи, що є результатом пошкодження, відносять до тяжких тілесних ушкоджень незалежно від терміну вагітності.
Встановлення самого факту переривання вагітності зазвичай не становить особливої праці. Значно складніше встановити, як цього вимагають правила, прямий причинний зв'язок між травмою і перериванням вагітності. Під час експертизи необхідно встановити, стало чи переривання вагітності прямим наслідком травми або воно лише за часом збіглося з травмою і викликане іншими причинами (патологія вагітності, індивідуальні особливості вагітної та ін). Для вирішення цього питання іноді необхідно стаціонарне обстеження свидетельствуемой;
5) душевна хвороба. Якщо душевна хвороба виникла в результаті отриманого ушкодження, останнє кваліфікується як тяжкий. Встановлення наявності душевної хвороби і її прямий причинного зв'язку з отриманою травмою входить до компетенції судово-психіатричної експертизи;
6) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на 1/3 є кваліфікуючою ознакою тяжкого тілесного ушкодження.
Стійка (тобто постійна) втрата працездатності може з'явитися результатом тілесного ушкодження, тому встановити цю ознаку можна лише після визначеного результату ушкодження (закінчення лікування) або загоєння пошкоджень.
