Легкі тілесні ушкодження або побої (ст. 112 КК). Законодавство передбачає два види таких пошкоджень: потягли за собою короткочасний розлад здоров'я чи незначну стійку втрату працездатності (ч. I, ст. 112 КК) і не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності (ч. II, ст. 112 КК).
Під короткочасним розладом здоров'я розуміють такі наслідки пошкоджень, як захворювання або порушення функції якого-небудь органу тривалістю від 7 до 21 дня, безпосередньо пов'язане з ушкодженням. Тривалість захворювання або порушення функції якого-небудь органу повинна встановлюватися за об'єктивними даними, а не тільки по терміну, на який виданий листок тимчасової непрацездатності.
Якщо наслідком тілесного ушкодження з'явилася стійка втрата загальної працездатності менш 10 %, то такі пошкодження мають бути віднесені до легень, що спричинило незначну стійку втрату працездатності.
До легких тілесних ушкоджень, що не спричинило короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, відносять пошкодження (садна, синці, невеликі поверхневі рани), які або взагалі не спричинили розладу здоров'я, або спричинили незначні, скороминущі наслідки, що тривали не більше 6 днів.
Побої - множинні удари - не становлять якоїсь особливої виду ушкодження. Вони в деяких випадках (при їх нанесенні, наприклад, через одяг) не можуть залишати видимих слідів; частіше після них залишаються подряпини або синці. Якщо при огляді потерпілого експерт виявляє сліди побоїв, він кваліфікує їх як легкі, не заподіяли короткочасного розладу здоров'я. Якщо ж слідів тілесного ушкодження при огляді не виявляють, то судово-медичний експерт, описавши у своєму висновку скарги свидетельствуемого, вказує, що об'єктивних ознак ушкоджень не встановлено. Встановлення факту заподіяння побоїв відноситься до компетенції слідчих і судових органів.
В деяких випадках при відсутності слідів ушкоджень рекомендується повторити огляд через 1-2 дні, протягом яких виявлені синці, розташовані більш або менш глибоко.
Кримінальний кодекс передбачає особливі способи заподіяння тілесних ушкоджень, до яких відносяться катування і муки. Підвищена відповідальність передбачена за умисне заподіяння тяжких і менш тяжких тілесних ушкоджень, якщо вони носили характер мучення або мордування (ч. II, ст. 108 ч. і II ст. 109 КК).
Муки і катування самі по собі визначають походження або спосіб заподіяння ушкоджень. Муками називають дії, що заподіюють страждання жертви шляхом позбавлення їжі, пиття, тепла, способом, небезпечним для життя і здоров'я людини. Під катуваннями розуміють дії, розраховані на заподіяння особливої болю: перетин різками, щипання та ін.
Завдання судово-медичного експерта входить встановлення наявності тілесного ушкодження, його характеру (медична характеристика), ступеня тяжкості у відповідності з загальними критеріями для оцінки тяжкості тілесних ушкоджень і, нарешті, встановлення способу заподіяння ушкоджень без зазначення, чи являють вони собою мучення або мордування, рішення цього питання не входить до компетенції слідчих і судових органів.
Смерть від тяжкого тілесного ушкодження. Кримінальним законодавством передбачено відповідальність за спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що закінчився смертю (ч. II, ст. 108 КК). Будь-яке ушкодження, яке є небезпечним для життя (і, отже, відноситься до тяжких), може в певних умовах закінчитися смертю потерпілого. В цих випадках судово-медичний експерт повинен визначити, чи має тілесне ушкодження ознаки небезпеки для життя, тобто чи належить воно до тяжких, встановити причину смерті, визначити наявність прямого причинного зв'язку між ушкодженням і смертю; вирішити інші питання, зазначені в постанові про призначення судово-медичної експертизи.
