Організм жінки по-різному реагує на крововтрату. Ця різниця реакцій залежить не тільки від кількості втраченої крові, але й від швидкості крововтрати, що при гіпотонічній кровотечі завжди необхідно враховувати. У зв'язку з невідшкодованою своєчасно гострою масивною крововтратою можливий розвиток цілого ряду важких ускладнень, таких, як стан геморагічного шоку, гіпо - або афибриногенемии, гострої ниркової недостатності та можлива загибель породіллі від гострого недокрів'я. Тому диагностировав гіпотонічній післяпологове кровотеча, необхідно негайно проводити лікування в двох напрямках: 1) боротьба з кровотечею, 2) поповнення об'єму циркулюючої крові.
В умовах, де акушерка працює самостійно, при виникненні гіпотонічного кровотечі необхідно негайно викликати на допомогу лікаря, повідомивши йому про причину виклику, а також про групу крові і резус-приналежності породіллі.
Дуже важливим питанням при матковому післяпологовому кровотечі є облік крововтрати. Витікає кров необхідно збирати в судно або в тазик і зливати в градуйований посудину. Крім того, після зупинки кровотечі необхідно зважити всі білизну і весь перев'язувальний матеріал, змочені кров'ю. З отриманої величини треба відняти масу сухої білизни. Отримана різниця і становитиме масу втраченої жінкою крові. Для перекладу маси в об'ємні одиниці - миллилитры і літри - треба знати, що 100 мл крові важать приблизно 120 р. Всі ці розрахунки необхідні для правильного заповнення крововтрати.
Заходи по боротьбі з кровотечею повинні бути спрямовані на підвищення скорочувальної здатності матки. Черговість заходів, що проводяться при цьому має істотне значення.
Насамперед необхідно випустити сечу катетером і провести зовнішній масаж матки. Для цього долонною поверхнею пальців роблять в області дна матки легкі кругові рухи. У відповідь матка скорочується, консистенція її стає щільною. При скороченні матки з її порожнини виходить рідка кров зі згустками, після чого розміри матки зменшуються. Іноді цих простих заходів буває достатньо для зупинки кровотечі. У таких випадках додатково вводиться внутрішньом'язово 1-2 мл метілергометріна, 5 мл 3% розчину пахікарпіна, або 1-2 мл окситоцину.
Застосування скорочують матку засобів. Якщо проведені заходи виявилися неефективними і кровотеча триває, необхідно ввести внутрішньовенно 1 мл метілергометріна або 1 мл (5 ОД) окситоцину, розведених у 20 мл 40% розчину глюкози. При гіпотонії матки введення одного з зазначених засобів викликає відповідне скорочення м'язів матки, а отже, і припинення кровотечі. У цьому випадку необхідно одразу перейти на тривалий (не менше однієї години) крапельне внутрішньовенне введення окситоцину, для чого 2 мл (10 ОД) окситоцину розводять в 250-300 мл 5% розчину глюкози, або фізіологічного розчину і вводять зі швидкістю 20-30 крапель на 1 хв.
При відсутності скорочення матки після внутрішньовенного введення окситоцину або метілергометріна треба думати або про атонічному кровотечі, або про те, що в порожнині матки є залишки плацентарної тканини. Тому необхідно відразу ж зробити ручне обстеження порожнини матки, видалити обривки оболонок, згустки крові і залишки плацентарної тканини. Потім, не витягуючи руки, зробити масаж матки на кулаці.
До ручного обстеження порожнини матки готуватися треба так само, як і до ручного відділення плаценти. У той час, поки оперує готує руки, хтось інший повинен зробити ще одну спробу зупинки кровотечі шляхом притиснення черевної аорти. Для цього треба встати збоку від породіллі і пальцями обох рук, розташовуючи руки одну над іншою, притиснути черевну частину аорти до хребта. Це можна здійснити й кулаком правої руки (рис. 38). При цьому зменшується приплив крові до матки і у відповідь на анемізації матка скорочується.
38. Притиснення черевної аорти кулаком.
39. Ручне обстеження порожнини матки.
