Протианемічний заходи починаються насамперед з поповнення обсягу циркулюючої крові. Для цієї мети використовуються різні плазмозамінюючі розчини і, звичайно, кров. З плазмозаменяющих розчинів гарні поліглюкін, реополіглюкін, неокомпенсан та ін У залежності від стану породіллі (зупинена кровотеча або воно триває, його інтенсивність), розчини вливаються в одну або в дві вени, краплинно або струминно. У пологовому відділенні, де є запаси консервованої донорської крові, вже при крововтраті, яка перевищує 0,5% по відношенню до маси тіла породіллі, треба приступати до гемотрансфузії. Чим більше крові, тим швидше треба починати переливання крові, дотримуючись при цьому всі необхідні правила (див. гол. 15). При проведенні внутрішньовенної інфузійної терапії необхідно стежити за цифрами артеріального тиску, намагаючись утримувати його на рівні, близькому до нормального. Якщо протягом 5-10 хв артеріальний тиск у породіллі не визначається, то навіть такого короткого відрізка часу буває достатньо для розвитку необоротних змін у життєво важливих органах і для виникнення порушень згортальної системи крові. Саме тому трансфузійна терапія повинна бути розпочата вчасно і проводитися з необхідною інтенсивністю, яка залежить від швидкості втраченої крові.
Застосовувати засоби, що підвищують тонус судинної стінки, а отже, і артеріальний тиск (адреналін, норадреналін, мезатон) протипоказане до заповнення крововтрати, так як ці речовини, викликаючи різке скорочення стінки судин, призводять на тлі анемії до ще більших порушень периферичного кровообігу. Внаслідок цього у життєво важливих органах, таких, як нирки, мозок, печінка, посилюється гіпоксія, частину тканини цих органів може загинути.
При масивній крововтраті, крім внутрішньовенного введення розчинів, родильнице необхідно дихати зволоженим киснем, який дається через гумові катетери, введені в носові ходи і укріплені лейкопластиром до шкіри обличчя. Слід опустити головний кінець ліжка.
Оскільки одним з найбільш частих ускладнень у породіль, які перенесли геморагічний шок, є гостра ниркова недостатність, то після зупинки кровотечі необхідно особливо уважно стежити за функцією нирок, ввівши з цією метою постійний катетер в сечовий міхур. Кількість виділяється сечі, вимірювана за одиницю часу, є також контролем ефективності проведеного лікування. Діурез, рівний 3-4 мл за 1 хв, що свідчить про нормальної функції нирок і про ефективність терапії. Іншими словами, це означає, що об'єм циркулюючої крові та артеріальний тиск на даному етапі достатні, щоб забезпечити фільтраційну функцію нирок.
Для заповнення великої крововтрати необхідно переливання одногруппной донорської крові відразу у дві вени. Спочатку кров повинна вливатися в швидкому темпі, для чого іноді використовується гумова груша від апарата Ріва - Роччі, з допомогою якої кров переливається під тиском. Після поліпшення стану хворої і стабілізації артеріального тиску темп заповнення крововтрати сповільнюється. При масивній крововтраті заповнювати її треба з перевищенням на 20-30% по відношенню до кількості втраченої крові. Найбільш цінними властивостями, необхідними для хворий в стані геморагічного шоку, володіє тепла донорська кров. Для її стабілізації застосовується гепарин в кількості 2500 ОД, розведених в 50 мл фізіологічного розчину на кожні 400 мл крові. Поряд з кров'ю внутрішньовенно вводяться фібриноген 2-3 м, суха розведена плазма у кількості 250-500 мл.
При виведенні породіллі зі стану геморагічного шоку велике значення має знеболювання. Чим важче стан хворого, тим швидше треба переводити її на кероване дихання. Штучна вентиляція легенів, здійснювана під підвищеним тиском, покращує газообмін і є своєрідним масажем серця. Тому лікар-анестезіолог обов'язково повинен брати участь у порятунку хворий.
У зв'язку з тим, що при масивній крововтраті підвищується потреба організму гормони кори надниркових залоз, роділлям застосовується внутрішньовенно преднізолон 40-50 мг або гідрокортизон в кількості 250-300 мг. Введення цих препаратів показано після зупинки кровотечі та відшкодування крововтрати.
При недостатності функції нирок для поліпшення в них кровообігу застосовуються діафіллін 2,4% -10,0 мл, 0,25% розчин новокаїну в кількості 100-150 мл В подальшому, для підвищення діурезу - лазикс 40-60 мг або манітол у кількості 1 г на 1 кг ваги породіллі.
