Серед спортсменів осіб з гіпертензією більше, ніж серед тих, що не займаються спортом. Так, при зіставленні даних Н. В. Вольнова (1956 р. - 15 000 спортсменів) і Е. П. Федорової та співавторів (1955 р. - 40 000 жителів Москви) виявилося, що 9,9 % населення і 11,4 % (а за даними інших авторів-14-16 %) спортсменів мають гіпертензію. З цього, однак, не слід робити висновок про те, що спорт сприяє розвитку гіпертонічної хвороби. Справа в тому, що в спорті, особливо при нераціональному використанні його коштів, набагато більше факторів, що сприяють виявленню осіб з підвищеною реактивністю вазомоторних центрів і з нахилом до пресорні реакцій.
Таблиця 6
Частота визначення гіпертензії у спортсменів та осіб, що не займаються спортом
| Вік, років |
Групи обстежених |
| Спортсмени (дані Н. В. Вольнова) |
Населення Москви (дані Е. П. Федорової) |
16-19
20-24
25-29
30-39
40-49 |
10,7
11,8
15,1
17,1
24,7 |
2,4
4,1
5,4
7,1
15,4 |
| Всього |
11.4 |
9,9 |
Якщо зіставити дані Н. В. Вольнова з даними Е. П. Федорової за віком, то виявляється (табл. 6), що до 49 років в кожній віковій групі відсоток спортсменів з гіпертензією більше. Незначне переважання загального відсотка спортсменів з гіпертензією, в порівнянні з населенням Москви (відповідно 11,4 та 9,9%), залежить від великого числа осіб з високим артеріальним тиском серед старших вікових груп населення. Значення ступеня емоційної напруги у виникненні гіпертензивних станів у спортсменів переконливо підтвердив Л. В. Жариков (1966), показав, що серед спортсменів-студентів особи з гіпертензією становлять 11,6%, в той час як серед працюючих спортсменів - 7-8 %. Про підвищення артеріального тиску у спортсменів в зв'язку з іспитами писали Л. С. Гиршберг (1947), Л. М. Сігал (1955), А. А. Ільїн (1957) і ін За даними В. М. Король і Л. В. Голод (1975), у студентів Білоруського інституту
фізичної культури цей показник склав у середньому 18,1 %, причому на IV курсі він був вище, ніж на I.
