Кожен член нашого соціалістичного суспільства усвідомлює себе частинкою великого трудового колективу. У нашій державі немає малих і незначних справ, всякий суспільно корисна праця у нас цінний і шляхетний. За всякий працю радянський осіб приймається з захопленням і цікавістю. Інтерес до роботи - це найважливіший морально-психічний фактор, котрий сприяє трудової діяльності і, отже, знижує стомлення. Нудна і нецікава робота швидко втомлює. Є багато робіт, які на перший погляд здаються малоцікавими, а насправді грають дуже важливу роль в нашому житті. Всяка корисна робота для радянської людини має бути і цікавою. У всякому працю, як би він ні був скромний і малий, потрібно відчувати національну значущість і корисність.
Морально-психічний фактор у праці має виняткове значення. Особливо він високий тоді, коли людина працює в колективі, спаянном дружбою і цілеспрямованістю. І. П. Павлов так, наприклад, змальовує обстановку роботи свого колективу. «У тому колективі, яким мені доводиться керувати, все робить атмосфера. Ми всі запряжено в одну спільну справу, і кожен рухає його в міру своїх сил і можливостей. У нас часто-густо і не розбереш - що «моє», а що «твоє», але від цього наша спільна справа тільки виграє». *
Вірно не тільки те, що «в здоровому тілі - здоровий дух», але і те, що «там, де немає здорового духу, - немає і здорового тіла». Життєрадісність здатна творити дива: вона допомагає робітникам і колгоспникам вдвічі і втричі перевищувати норми, спортсменам побити світові рекорди, які втратили працездатність людям ставати активними діячами нашого суспільства.
Життєрадісність - запорука безвідмовної роботи нервової системи, а отже, всього організму в цілому.
Високий морально-психічний фактор сприяє мобілізації внутрішніх сил, відновлення, посилення і найбільш раціональному протікання фізіологічних процесів, що відбуваються в працюючому організмі. Однак високе морально-психічний стан - це ще далеко не все, про що завжди слід пам'ятати кожному працівнику.
Значною мірою успішність нашої працездатності залежить від ряду фізіологічних і гігієнічних умов.
Зупинимося спочатку на деяких фізіологічних умовах, найбільш істотних на виробництві.
Одним з них є побудова робочих рухів. Робочі рухи необхідно будувати так, щоб з вигодою використовувати закони діяльності організму, особливо нервової системи. Радянський фізіолог Р. В. Попов з'ясував, наприклад, що при роботі обох рук спостерігається наступне: якщо права рука виробляє згинання, а ліва розгинання, то працездатність правою збільшується на 40%; якщо ж ліва, так само як і права, виробляє згинання, то працездатність зменшується на 30%.
Співробітники кафедри фізіології праці Ленінградського університету, спостерігаючи трудові руху працівниць заводу «Червоний трикутник», помітили нераціональні рухи рук, що ведуть до стомлення і зниження продуктивності праці. Працівниці неправильно використовували черговість роботи обох рук: так, колодки з конвеєрної стрічки бралися тільки правою рукою, права устілка-правою рукою, а ліва устілка-лівої. Було встановлено, що тут можна здійснити раціональну систему черговості в роботі рук. Для цього необхідно ліву колодку брати з стрічки правою рукою, а устілки для неї-лівої, праву колодку брати лівою рукою, а устілки для неї правою. Цим способом, при якому досягається рівномірна навантаження обох рук, на заводі «Червоний трикутник» працює стахановська бригада тов. Ворониної.
Так звана «американська система» раціоналізації робочих рухів, побудована Джильбретсом, розглядає людину як технічну машину
з лінійними траєкторіями дії, а основним принципом реорганізації визнає ліквідацію зайвих траєкторій. Джильбретс своєю системою зводить людину до стану слухняного придатка машини, ігноруючи специфічність людського організму. При побудові раціональних рухів треба враховувати деякі біомеханічні закономірності і використовувати їх без найменшої шкоди для організму.
* В. П. Павлов. Вибрані твори, 1949, стор 51.
