В-лімфоцити і їх похідні - плазматичні клітини, що утворюють в організмі систему гуморального (лат. humor - рідина) імунітет, тобто пов'язаного з виробленням циркулюючих в крові антитіл - імуноглобулінів. Т-лімфоцити утворюють систему клітинного імунітету, пов'язаного з безпосереднім знищенням імунокомпетентними клітинами чужорідних або змінені в антигенному відношенні клітин організму. Реакції клітинного імунітету можуть протікати без участі антитіл або опосредоваться антитілами.
При нормальному перебігу імунної реакції клітинного типу імунологічно компетентні клітини знищують все змінені гепатоцити, після чого структура печінки повністю відновлюється за рахунок розмноження залишилися здорових клітин. При порушеннях функції імунної системи повного видалення з організму чужорідної антигенної субстанції (вірусу або зміненого клітинного білка) не відбувається. У результаті зберігається стимуляція Т-лімфоцитів, відповідальних за знищення клітин, що містять некодовані у спадковому (генетичному) апараті клітини, тобто чужорідні або стали чужорідними для організму антигени,- процес імунної деструкції клітин органу в цьому випадку може тривати довго навіть після усунення причинного фактора. При важких алкогольних ураженнях печінки імунологічно реактивної субстанцією, здатної спричинити прогресування патологічного процесу в печінці навіть у відсутність причинного фактора (алкоголю), є антиген телець Маллорі. Доказом є наявність цього антигену в крові хворих в періоді гострого алкогольного гепатиту, поряд з високою концентрацією антитіл до нього, і активація виділених з крові хворого Т-лімфоцитів у присутності алкогольного гіалину. Доведена також здатність лімфоцитів знищувати отримані при пункції печінки хворих-донорів лімфоцити та ізольовані в спеціальному живильному середовищі клітини печінки, містять алкогольний гиалин.
При гострих і хронічних запальних процесах печінки (гепатитах) локалізація скупчень лейкоцитів, тобто розташування запальних інфільтратів у межах печінкової часточки, відповідає області переважного ураження гепатоцитів і часто дає можливість орієнтовно судити про причини гепатиту. Важливе значення для судження про характер ураження печінки має також склад інфільтратів, тобто переважання в них того або іншого виду лейкоцитів. При інфекційних (вірусних) гепатитах запальні інфільтрати складаються переважно з лімфоцитів. При гострому вірусному гепатиті (хвороби Боткіна) в однаковій мірі, і в більшості випадків, помірно уражаються всі відділи печінкової часточки, тому вся паренхіма печінки більш або менш рівномірно інфільтрована запальними клітинами. При хронічному вірусному гепатиті та при хронічному гепатиті, обумовленому вродженим порушенням функцій Т-лімфоцитів (так званий аутоімунний гепатит) запальні інфільтрати, також складаються головним чином з лімфоцитів (з переважанням Т-клітин, а при аутоімунному гепатиті-зі значною домішкою плазматичних клітин, що відрізняються базофильной цитоплазмою і эксцентрически розташованим ядром) локалізуються в області портальних трактів та навколо них (1-я зона печінкового ацинуса). При високоактивних, швидко прогресуючих хронічних гепатитах запальний інфільтрат руйнує прикордонну гепатоцитарную пластинку портальних трактів і поширюється в глиб часточки. В межах інфільтрату можна бачити невеликі острівці гинуть гепатоцитів - так звані ступінчасті некрози паренхіми печінки. При малоактивних хронічних гепатитах, в більшості випадків не прогресуючих і закінчуються одужанням, запальний інфільтрат суворо обмежено межами портального тракту: прикордонна пластинка збережена або порушена цілісність її лише на незначній довжині. Такий тип гепатиту носить назву хронічного персистуючого гепатиту (лат. persistere - жити, залишатися). При гострому алкогольному гепатиті запальний інфільтрат складається переважно з нейтрофілів і спочатку локалізується в центральних відділах печінкової часточки, навколо центральних вен (3-я зона ацинуса).
