З метою визначення анатомічного і функціонального стану маткових труб використовується кілька методів дослідження. Найбільшого поширення набули такі методи, як пертубация, гідротубація, гістеросальпінгографія, лапароскопія, радіоізотопне дослідження. Дослідження прохідності труб може бути проведено в амбулаторних або стаціонарних умовах. Пертубация (продування маткових труб) проводиться шляхом введення газів (повітря, кисень, вуглекислий газ) у маткові труби. У нашій країні цей метод вперше застосований А. Е. Мандельштамом. Для пертубации використовуються різні прилади, але найчастіше апарат А. Е. Мандельштама і апарат заводу «Червоногвардієць». Результати пертубации оцінюють за сукупністю декількох клінічних ознак, що свідчать про прохідності або непрохідності маткових труб.
Гістеросальпінгографія - найбільш широко застосовується в клінічній практиці метод дослідження. Після введення в матку контрастної речовини виробляються рентгенівські знімки матки і маткових труб, за допомогою яких можна судити про величину, положення матки, стан маткових труб.
Найбільш широке поширення в даний час мають водорозчинні рентгеноконтрастні речовини (верографіна, кардиотраст та ін), які з успіхом замінили застосовувалися раніше масляні розчини типу йодолипола. Прохідність маткових труб визначається за проникнення контрастної речовини в черевну порожнину. У разі непрохідності труб контрастна речовина в черевну порожнину не надходить. За даними гістеросальпінгографії можна судити про наявність мішечкуваті утворень труб, перенесеному запальному процесі, туберкульозі, наявність фіброматозних вузлів, поліпів і т. д.
Досягненням останніх років є застосування рентгенотелевидения і рентгенокиносьемки. Методи дозволяють вивчити швидкість і особливості заповнення та спорожнення матки і маткових труб і судити не тільки про їх прохідності, але і про характер скоротливої діяльності.
До новітніх методів відноситься і радіоізотопне сканування маткових труб, яке здійснюється шляхом введення в порожнину матки радіоактивного золота і реєстрації зміни радіоактивності труб. За допомогою датчиків уловлюються зміни радіоактивності маткових труб, по яких судять про їх анатомічні порушення. При непрохідності всіх відділів труби рівень радіоактивності залишається незмінним, при гарній прохідності визначається акумуляція препарату в черевній порожнині.
В останні роки в клінічну практику все ширше впроваджується метод лапароскопії, який дозволяє не тільки оцінити стан і прохідність маткових труб, але і оцінити їх м'язову активність, функціональну здатність. Лапароскопія проводиться в умовах стаціонару спеціальним приладом з оптичним пристроєм - лапароскопом.
Поєднання лапароскопії з введенням в порожнину матки розчину метиленового синього, індигокармін дозволяє чітко судити про прохідності маткових труб.
З діагностичною метою може бути використаний метод гидротубации, широко застосовуваний в якості лікувальної процедури при трубному безплідді.
