Особливості трудової діяльності та комплексна характеристика працездатності осіб передпенсійного і пенсійного віку

Професійна працездатність за своєю природою є багатовимірним об'єктом, і будь-яка його узагальнююча оцінка завідомо виявляється спотвореною та неповноцінною, так як використовується лише незначна частина тієї інформації, яка відображена у всебічному описі об'єкта. Інтегральна оцінка є числова міра, задана на багатовимірному просторі ознак, що характеризують досліджуваний об'єкт або явище. Підходом до кількісної оцінки професійної працездатності може бути використання основних принципів теорії інформації, яка дозволяє вивчити не конкретне, а тільки зміст повідомлення, яке можна виразити кількісно (Schannon, 1948; У. Ешбі, 1958; Wiener, 1968).
Інтегральна оцінка містить тим більше інформації про об'єкт або явище, ніж тісніше взаємопов'язані характеризують об'єкт ознаки. Проте в природі тісний взаємозв'язок між ознаками існує рідко. Набагато частіше ознаки виявляють малу залежність або вона виявляється настільки складною, що для її виявлення потрібна величезна кількість досліджень (така ситуація спостерігається при» інтегральної оцінки професійної працездатності).
Тим не менш потреба в інтегральній оцінці буває велика. Точна кількісна оцінка працездатності пов'язана з серйозними труднощами. Прояви зниженою, працездатності при різних за характером роботи можуть бути різноманітними й стосуватися кількості, якості роботи в залежності від характеру координації процесів, пов'язаних з її виконанням. Все це фактично виключає можливість розробки універсального тесту на працездатність, придатного для всіх випадків.
Критерієм ступеня впливу виробничої діяльності, особливо на осіб старшого робочого віку, функціональний стан організму, що формується в основному під впливом виконуваної роботи, умов праці та віку.
При інтегральній оцінці професійної працездатності необхідно враховувати неравнозначность впливу визначають її компонентів.
Ряд фізіологічних показників в більшій мірі характеризує загальний стан організму; їх зміна залежить в основному від віку і стану здоров'я. Інші показники змінюються у зв'язку з відповідним видом діяльності і стажем.
При трудової діяльності, не пов'язаної з надмірним напруженням органів і систем і частими стресами, фізіологічні функції змінюються мало. Ступінь зміни працездатності, зокрема в осіб похилого віку, характеризується не тільки функціональними зрушеннями в організмі, але і можливістю тривалого підтримання цих зрушень на оптимальному рівні. Особливістю діяльності організму за працю є нестабільність, мінливість фізіологічних функцій, які протягом робочого дня переходять зі стану, відповідного відносного спокою, в робочий стан, стан високої працездатності - у стан стомлення, відновлення, тренування.
Результати досліджень більш переконливі в тому випадку, якщо їх проводять на виробництві, не порушуючи трудового процесу і виробленого у даної особи динамічного стереотипу. Однак ці умови виконати неможливо. При дослідженні на виробництві звичний ритм роботи практично завжди порушується.
Психофізіологічні функції, які несуть основне навантаження при конкретному працю протягом багатьох років, піддаються постійної тренуванні, тому на перших порах, незважаючи на втому, не можуть змінюватися і проявляються тільки при вираженому стомленні. Неповноцінність менш тренованих функцій може виявитися раніше. Фізіологічні показники у людини залежать від особливостей вищої нервової діяльності, психіки, спадковості, асоціативних зв'язків, що виникають по мірі набуття професійного досвіду і т. д.
Для кожного конкретного виду трудової діяльності значення фізіологічних функцій і соціально-гігієнічних умов, що характеризують професійну працездатність, не рівнозначні. При комплексній оцінці працездатності, враховуючи різноспрямованість зміни різних соціальних, фізіологічних і гігієнічних параметрів, необхідно в кожному конкретному випадку враховувати ступінь їх значущості.