Особливої патогенетичної формою є пухлина, що розвинулася на тлі вагітності або лактації або незабаром після переривання вагітності або після нормальних пологів. Прогноз при лікуванні таких хворих більшість фахівців оцінюють вкрай несприятливо (Stoll, Donegan, 1977), головним чином у зв'язку з підвищенням в кінці вагітності рівня пролактину (і гормону росту), регулює лактацію. В експерименті ці гормони активізують ріст гормонозалежних пухлин у тварин (Дильман В. М., 1973). Особливостями пухлин у цієї групи хворих є: 1) поява пухлини на тлі вагітності переважно в IV декаді життя (81 з 98 спостерігалися хворих були у віці 30-40 років, в середньому 34,2 року); 2) переважання жінок, беременевших і народжували багато разів (більше 75% мали 3 і більше вагітностей і родів). До виключно важливим обставин, що мають пряме відношення до долі таких хворих, відноситься термін вагітності; найкращий прогноз при виявленні пухлини в III триместрі й у лікованих після нормальних пологів (через 5 років живі 7 з 10 хворих), найгірший - при пухлинах, виявлених протягом I триместру, особливо після штучного переривання вагітності (через 5 років живі лише 8 з 37 хворих). Цікаво, що більш ніж у 1/3 хворих пухлина, виявлена на тлі вагітності або лактації, морфологічно характеризувалася як малігнізований фіброаденоматоз (дольковая форма, рак в кісті, ділянки інвазії, поряд зі структурами неінвазивної карциноми і т. д.). Надзвичайний віковий пік захворюваності, частота предсуществующего фиброаденоматоза, зазначені вище особливості морфології пухлин і навколишніх тканин наводять на думку, що рак, що розвивається на тлі або в зв'язку з вагітністю, може бути віднесений до яєчникової патогенетичної формі, або, мабуть, близький до неї.
Після розгляду питань патогенезу слід зробити загальний висновок про те, що хворі на рак молочної залози, віднесені до однієї з патогенетичних форм, що відрізняються від здорових жінок того ж віку і фізіологічного періоду певними фоновими ознаками, які у багато разів рідше або зовсім не зустрічаються у жінок нормальних популяцій. Відмінності зберігаються і між патогенетичними формами у хворих на рак молочної залози різних вікових фізіологічних періодів. Для формування груп ризику повинні бути використані тільки ті фактори, які можуть у певному напрямку характеризувати фонові процеси у хворих одного віку і фізіологічного періоду.
Необхідність віднесення до групи ризику і подальшого спеціалізованого спостереження обумовлюється як даними інструментального обстеження (рентгенологічного та термографічного), які свідчать про певні зміни в тканині молочних залоз, однак не повністю специфічних для розвиненої пухлини, так і результатами опитування і огляду. Всі ці відомості повинні бути отримані при профілактичному огляді так званих контингентів здорових жінок.
