Показники віку професійних груп

Список професій підгрупи 1.1 в 1959 р. був досить великий, а період недоробки до пенсійного віку сягав 10-16 років. У 1970 р. в цьому списку виявилися лише поодинокі професії тільки серед чоловіків, а саме: кіномеханіки, фрезерувальники, машиністи, мотористи суднові, прохідники, монтажники конструкцій, бетонщики-монтажники, укладальники панелей і великих блоків і трактористи трелевщики (Мх=26-33 року, Мох = 24-35 років, х2=43-49 років). Відносна частка осіб 50 років і старше в цій групі знижена до 1,2-3,6%, тоді як у всій сукупності працюючих чоловіків вона становила 14,2%.
Професії жінок, які становили підгрупу 1.1 в 1959 р. і належали до числа масових і провідних в текстильному, швейній, часовому і ювелірному, машинобудівному та інших виробництвах, частково перейшли в підгрупу 1.2.
Список професій підгрупи 1.2 став більше списку 1.1, особливо серед чоловіків. До неї відносяться найбільш значна частина зайнятого чоловічого населення (30,6 проти 9,5% у 1959 р.) і менша частина жіночого (5. проти 16,6%. у 1959 р.). В більшості це технічно сучасні масові та провідні професії, що визначають рівень науково-технічного прогресу і підвищення матеріально-технічної могутності країни. У матеріальному виробництві це верстатники-автоматники по металу, сверловщики, токарі, слюсарі-складальники, монтажники апаратури, вибійники, машиністи гірничих комбайнів і врубових машин, машиністи-оператори прокатних станів, робітники з прокату і вальцюванні, трактористи; на транспорті - водії трамваїв, тролейбусів, метро; у сфері розумової праці - оператори радіо і телебачення, кіно, електростанцій, техніки, викладачі, інструктори, тренери фізкультури і спорту (Мх = 28-37 років, Мох=24-38 років; х2 = 50-53 роки, частка осіб 50 років і старше - 1,8-3,8%).
У список професій підгрупи 1.2 для жіночого населення входять токарі, фрезерувальники, обмотчики, намотувальники, монтажники конструкцій, укладальники панелей і великих блоків, прядильниці, съемщицы-текстильниці, годинникарі, ювеліри, машиністи кранів, слюсарі-складальники, штукатури, а також кіномеханіки, креслярі, у сфері розумової праці - конструктори, техніки, зоотехніки. Відносна частка жінок старше 40 років у цих професіях становить 11,9-20%, а старше 60 років - менше 0,3%, тоді як в загальному складі працюючих жінок - 39,6 і 1,7% відповідно.
Отже, за минуле десятиліття відбулися значні позитивні зрушення у більшості молодіжних професій (збільшилась відносна кількість працівників 30-39, 40 - 49 і навіть 50-59 років). Однак вони ще не забезпечили повноти використання робочого періоду. Це дає підставу вважати, що «повзросление» населення, мала помітний вплив на віковий склад професій цієї групи, є менш сильним фактором, ніж фізіологічні та гігієнічні фактори професійно-виробничої обстановки. Особливе значення серед останніх набуває нервово-емоційна напруженість, яка стає характерною для все більшого числа сучасних професій, включаючи професії розумової праці.
Для підгрупи занять населення 1.3 характерно менш значне скорочення вікових меж професійної працездатності, ніж для двох попередніх. В 1970 р. вона об'єднувала 26,8% складу працюючих чоловіків і 22,5% - жінок проти 16,3 та 27,4% відповідно у 1959 р. До цієї підгрупи занять населення належить більше 100 різноманітних за змістом і умовами праці видів занять чоловіків і 150 видів занять жінок. Заняття чоловіків і жінок з обмеженням віку в межах 2-6 років поширені у всіх видах промислового виробництва, будівництві, транспорті, управлінні та інших галузях народного господарства. Так, до цієї підгрупи відносяться агрономи, ветеринарні техніки і фельдшери, зубні лікарі, інженери, викладачі, тренери, лаборанти, завідувачі та вихователі в дитячих будинках і школах-інтернатах, директори театрів, кінотеатрів, парків культури та відпочинку, музеїв, виставок, інструктори громадських організацій, керівники трестів, експедицій та інших установ, головні фахівці (крім спеціалістів сільського господарства), художники, скульптори.