Цікаво було простежити за динамікою родового травматизму при краніотомії по роках (I і II групи спостережень). Так, з 96 породіль і групи з головним передлежанням плоду травматичні пошкодження родових шляхів виникли у 40. При цьому поряд з ізольованими розривами шийки, піхви, матки і промежини спостерігалися об'єднані розриви. Найчастіше розрив шийки матки поєднувався з розривом піхви та промежини.
Розриви промежини відбувалися, як правило, в кінці періоду вигнання; найчастіше вони виникали при виведенні голівки краниокластом, рідше - при виведенні плічок великого плоду. У цих випадках клейдотомію не застосовували або ж проводили її з запізненням, вже після виникнення розриву промежини.
Найбільш часто виявлялися бічні розриви на шийці матки. У деяких жінок розриви доходили майже до піхвових склепінь, сильно кровоточили і вимагали негайного накладання швів. У 4 породіль стався розрив матки.
З 105 породілей II групи з головним передлежанням травма м'яких тканин родового каналу спостерігалася у 59. Розриви м'яких тканин пологових шляхів носили той же характер, що і у породіль і групи. Розрив матки стався теж у 4 породіль.
Результат краніотомії при головному передлежанні багато в чому залежить від ступеня розкриття шийки матки, висоти стояння голівки до моменту операції та деяких інших моментів. Аналіз історій родів показав, що в I групі спостережень у 33 породіль, а в II групі - у 25 перфорація голівки плода була проведена при недостатньому розкритті шийки матки, що спричинило пошкодження родових шляхів. З 96 породіль і групи голівка плода до моменту операції знаходилася над входом в малий таз у 24, малим сегментом у вході в малий таз - у 38, великим сегментом у вході в малий таз - у 4, в порожнині малого тазу - у 6. Відносно високе розташування голівки плода (над входом і малим сегментом у вході в малий таз), що мав місце у 62 породіль, призвело до того, що краніотомія була важкою і небезпечною для матері. Так, із 62 породіль у 30 мали місце ушкодження промежини, піхви, шийки матки і матки. Під час операції спостерігалися й інші ускладнення (зісковзування перфоратора і краниокласта).
З 105 породіль ІІ групи голівка плода до моменту перфорації знаходилася над входом в малий таз у 27, малим сегментом у вході в малий таз - у 40, великим сегментом у вході в малий таз - 26, у широкої частини порожнини малого тазу - у 9 і у вузькій частині - у 3.
Найчастіше пошкодження м'яких тканин родових шляхів були відзначені у породіль, у яких голівка плода до моменту перфорації знаходилася відносно високо.
Травматизм матері залежить не тільки від самої краніотомії, але і від наслідків попередніх акушерських операцій. Особливо це відноситься до травм м'яких тканин родових шляхів, викликаним накладенням акушерських щипців, безперервними тракциями шляхом застосування шкірно-головних щипців, витягом плода за допомогою вакуум-екстрактора та ін.
Краніотомія подальшої головки пов'язана з відомими труднощами, особливо при наявності великого плоду і гідроцефалії. При застосуванні перфорації подальшої головки пошкодження м'яких тканин родових шляхів мали місце у 14 породіль I групи, при цьому у 4 з них розрив шийки матки був пов'язаний з отриманням плоду, а у 10 розриви піхви і промежини стали наслідком прорізування тазового кінця великого плоду. В одному випадку мав місце розрив промежини III ступеня. У II групі спостережень травми м'яких тканин родових шляхів спостерігалися у 12 жінок. Причини травматизму були аналогічні таким у породіль і групи.
Післяпологовий період у 73 породіль (267) ускладнився різними запальними захворюваннями. Однак виникнення післяпологових захворювань тільки частково можна було пов'язати з самої краниотомией. В більшості випадків їх розвиток стало наслідком тих ускладнень, які спостерігалися у породіль в пологах.
