Ряд авторів (Шицкова, 1971; Таболин та ін, 1974) підкреслюють необхідність більш обережного призначення вітаміну Д дітям, які народилися у весняно-літній період з малою вагою при народженні, дітям з проявами гіпотрофії, а також з малими розмірами великого тім'ячка і з проявами мікроцефалії.
В цілях профілактики розвитку гиперкальциемических станів у дітей не рекомендується комбінувати вітамін Д з риб'ячим жиром, УФО, препаратами кальцію (Святкіна, 1964; Тур, 1966 та ін). При призначенні специфічної профілактики та лікування рахіту необхідно періодично (1 раз в 10-15 днів) ставити реакцію Сулковича. Зміна цієї реакції на позитивну ( + + + ) є проявом гіперкальціємії і служить підставою для скасування вітаміну Д.
Починаючи з 1971 р. в дитячих поліклініках Калінінського та Фрунзенського районів р. Алма-Ати (заст. В. М. Рівненська, Е. І. Добровольська, Р. А. Чуклина) була змінена методика специфічної профілактики рахіту у дітей стосовно до умов Південного Казахстану. Рекомендовані профілактичні дози вітаміну Д були знижені до 500 ME в добу. Згідно з даними експертної групи ВООЗ, така доза захищає дитину від рахіту навіть при повній відсутності сонячного світла (за умови дотримання всього комплексу заходів неспецифічної профілактики). Курсова доза вітаміну Д дорівнювала 200 000-300 000 ME. При цьому профілактика рахіту проводилася наступними методами:
1. Метод дрібних доз - тривала дача вітаміну Д протягом всього осінньо-зимового періоду (з листопада по квітень включно). Добова доза становила від 500 до 1000 ME. В інший час року (травень - жовтень) з наростанням інтенсивності сонячної радіації головна увага приділялася «безвітамінной» - неспецифічної профілактики рахіту (раціональне вигодовування, своєчасне введення соків і прикорму, достатнє перебування на свіжому повітрі, проведення загартовуючих процедур, масажу, гімнастики). Вітамін Д в літні місяці призначався тільки при наявності проявів гіповітамінозу Д у дитини. За нашими даними, така профілактика дозволила ліквідувати в районі обслуговування поліклінік прояви Д-вітамінної інтоксикації, а також знизити захворюваність на рахіт в результаті різкого посилення заходів неспецифічної профілактики.
При використанні стандартних препаратів для отримання рекомендованих доз слід масляний розчин вітаміну Д2 призначати по краплі через 1-2 дні, що становить 750-500 ME; спиртовий розчин - по краплі 1-3 рази в тиждень, що дорівнює 500-1000 МО на добу. Оскільки використання малих доз вітаміну Д важко внаслідок високої концентрації його в спиртовому розчині, то вітамін Д можна розводити спиртом в співвідношенні 1:4 або 1:8, тоді вміст препарату у краплі дорівнює 1000 і 500 ME відповідно. Метод дрібних доз є найбільш фізіологічним, однак технічно він більш складний у результаті несистематичного застосування вітаміну Д, а також можливих передозувань з вини батьків.
2. Метод вітамінних поштовхів використовувався при відсутності впевненості у виконанні батьками безперервно-дробового способу профілактики рахіту. Медична сестра цій дитині давала 20 000 МО вітаміну Д 1 раз в 7 - 10 днів (всього 10-15 разів). Курсова доза становить 200 000-300 000 ME. Дітям з хорошими матеріальними та житловими умовами профілактика зазначеним методом проводилася в осінньо-зимовий період, а іншим дітям, починаючи з 4-5-тижневого віку, - незалежно від пори року.
3. Курсова доза вітаміну Д (200 000-300 000 МО) застосовувалася ущільненим методом медсестрою протягом 10-15 днів (доношеною з 4-тижневого віку). Цей метод найчастіше використовувався дітям з незадовільних квартирних і матеріально-побутових умов, особливо недоношеним. У віці 6-7 місяців таким дітям за показаннями необхідний повторний курс у дозі 100 000-150 000 ME одним із вищезазначених методів.
