З 5152 хворих на рак шлунка, що спостерігалися нами за останні 25 років (1952-1977) близько третини було виписано без операції через занадто великого поразки. З 3505 оперованих радикальна операція виявилася здійсненним лише у 1825 (52%). При цьому тільки у 1375 вдалося обмежитися резекцією шлунка з летальністю 5% при дистальній і 16% - при проксимальної резекції. У 450, мали більш обширне ураження, знадобилося повне видалення шлунка. При цьому у 328 - операція була виконана трансабдомінально. З них 192 пухлина ще не поширювалася на стравохід. Летальність у цій групі хворих склала 13,6%. У 132 хворих на невеликому протязі був залучений і стравохід, летальність тут склала 18,1%- У 122 ураження шлунка та стравоходу було настільки значним, що довелося проводити повне видалення шлунка трансторакальним шляхом. При цьому післяопераційна летальність склала 27%.
Надійшло хворих........5152
З них:
виписано без операції.....1647 (32,2%)
оперовано.......... 3505 (67,8%)
радикально......... 1825 (52%)
до числа надійшли .... 35,3%
Дистальні резекції .... 1250 (померло - 63 - 5%)
Проксимальні резекції . . . 125 (померло - 20 - 16%)
трансторакальні.....118 (померло - 20 - 16,9%)
трансабдомінальні ... 7 Екстирпація шлунка .... 450 (померло - 84 - 18,6%)
трансторакальні.....122 (померло - 33 - 27%)
трансабдомінальні . . . 328 (померло-51 - 15,4%) з них без залучення . .
стравоходу .......196 (померло - 26 - 13,3%)
з залученням
стравоходу........132 (померло - 24 - 18,1%)
Віддалені результати цілком залежали від ступеня поширеності процесу - від 40% п'ятирічної виживаності після субтотальної резекції, до 5% після трансторакальної екстирпації шлунку.
Таким чином, як можливість виконання операції, так і її обсяг і результат в основному визначалися просторістю ураження, яке у наших хворих було вельми значним з-за пізнього надходження. Якщо не вважати тих, у яких була виявлена починається малігнізація виразки шлунка або шлункового поліпа, з початковою стадією ми зустрілися не більше 1-2% всіх оперованих. Такі хворі почали надходити до нас тільки після того, як ми отримали можливість користуватися фіброгастроскопією.
Як видно з представлених матеріалів, при менш обширних ураженнях, що дозволяють обмежити втручання резекцією шлунка, як безпосередні, так і віддалені результати операції незрівнянно більш сприятливі, ніж результати повного видалення шлунка. Велика безпосередня летальність і мала п'ятирічна виживаність після тотальної гастроэктомии обумовлена не тільки тяжкістю необхідного втручання, але й визначає його обсяг просторістю ракового ураження. Безсумнівно, що саме від останнього залежить ступінь вираженості порушень загального стану хворого, ослаблення і зниження його життєвих сил. А якщо взяти до уваги, що хворі цієї категорії здебільшого люди похилого віку, робиться ще більш зрозумілою велика летальність після таких операцій. Згідно з даними літератури, вона в 3-4 рази вище, ніж після часткової резекції шлунка.
Враховуючи це, слід дуже обережно підходити до питання про показання до тотальної гастроэктомии. Принципове виконання цієї операції у всіх випадках, раку шлунка, у свій час рекомендоване деякими хірургами (С. П. Чобітків, А. Р. Савіних та ін) не знайшло поширення. Безсумнівно, якщо при операції можливо обмежитися частковою резекцією, слід віддати перевагу це менш тяжкий втручання, видаливши дистальну або проксимальну частину шлунка.
