Науково-технічна революція при соціалізмі сприяє всебічному забезпеченню відповідності між високим розвитком економіки та задоволенням потреби людини в праці, всебічним і постійним розвитком його здібностей, створенням умов, за яких зберігається здоров'я, полегшується і стає цікавим працю.
Соціально-демографічний та фізіолого-гігієнічний аналіз вікових меж професійної працездатності показав, що в даний час ці вимоги виконуються не повністю. Не торкаючись усіх причин соціально-економічного і технічного порядку, які на даному етапі соціалістичного будівництва не дозволяють досягти повної, властивої комуністичному суспільству гармонії в розвитку особистості і економіки, ми вважаємо за необхідне звернути увагу на ті з них, які неминуче впливають; на вікові межі працездатності, але ще недостатньо приймаються до уваги або зовсім не враховуються в процесі науково-технічного перетворення виробництва. Недооблік старіння складу працюючих є серйозним гальмом у досягненні повного і раціонального використання трудового потенціалу населення. Це положення ілюструють наведені дані про поширеність відносного і істинного раннього професійного) старіння груп працівників, праця яких пов'язана з новизною технологічних процесів, знарядь праці, засобів виробництва, великою кількістю перероблюваної інформації, високою мобільністю і інтенсифікацією діяльності одних органів і обмеженням рухів або статичним навантаженням інших. Інтенсифікація сучасного виробництва, як правило, пов'язана з інтенсифікацією розумової і сенсорної діяльності організму. Звідси випливає обов'язкове положення про необхідність здійснення технічних перетворень та вдосконалення виробництва із забезпеченням фізіологічно нормального навантаження, ритму і темпу роботи для осіб різного віку.
Враховуючи рухливість поняття «норма» стосовно представників різного віку і статі, а також те, що необхідно уникати детренировки більш молодих працівників і забезпечувати тренування і вдосконалення функцій у процесі трудового життя, слід передбачати можливість індивідуального моделювання робочого навантаження. В принципі це не нове положення набуває особливого звучання в епоху інтенсифікації і суворої координації циклів виробництва. У зв'язку з цим нам видається, що широке впровадження машинного програмування взаємодії всіх ланок виробництва не може здійснюватися без урахування професійно-кваліфікаційних та функціональних можливостей конкретного складу працюючих. Безумовно, основою для цього повинні служити дані фізіології праці про бажаних і допустимих рівнях змін функцій організму працівників різного віку, а також про вікових межах професійної працездатності в конкретних умовах праці даного виду, інтегрально відображають реакцію колективу.
При цьому, природно, виникає питання, якою мірою введення системи індивідуалізації навантаження з урахуванням вікових психофізіологічних можливостей працівників вплине на економічні показники виробництва і в яких умовах цей захід може сприяти оптимізації суспільно необхідної продуктивності праці.
